Як і слід було чекати, акуратні формулювання некролога більше приховували, ніж розкривали. «Довга хвороба» натякала на ментальні негаразди, зважаючи на пропозицію жертвувати відповідній фундації, а «приватний похорон» без дати, вочевидь, стосувався поховання у Чапмен-Фарм відповідно до бажання, яке Ґрейвз висловив у своєму заповіті. Тим не менш, автор некролога підкреслив, що домівкою покійного був Ґарвстон-Голл.
Страйк загуглив Ґарвстон-Голл. Це була приватна резиденція, але інтернет ряснів фотографіями будинку, зведеного ще в Середньовіччі. Кам’яний особняк мав шестикутні вежі, прямокутні вікна зі свинцевими комірками і розкішний парк із топіарним садом, садом скульптур, вибагливо розбитими клумбами і невеликим озером. Страйк дізнався, що інколи територію відкривають для відвідувачів, щоб зібрати кошти на благодійність.
Випустивши нікотинову пару в мовчазний простір офісу, Страйк знову подумав про те, скільки грошей Ґрейвз — який, за словами Абіґейл, скидався на волоцюгу — залишив дівчинці, яку вважав своєю донькою.
Небо за вікнами офісу було темне, мов чорний оксамит. Майже мимохіть Страйк загуглив «утоплена пророчиця УГЦ». На першій позиції у видачі була сторінка УГЦ, але знайшлося і кілька ідеалізованих портретів Дайю Вейс. Страйк клікнув на «Зображення» і ретельно прогортав численні однакові зображення Дайю в образі з храму на Руперт-Корт — білі шати, розмаяне чорне волосся, шлейф стилізованих хвиль.
Утім, внизу сторінки Страйкові трапилася картинка, яка привернула його увагу. Дайю там була схожа на себе в житті, хоча здавалася значно зловіснішою. Майстерний малюнок олівцем та пастеллю перетворив обличчя кролички на вишкір скелета. Замість очей зяяли порожні зіниці. Картинка була з «Пінтересту». Страйк клацнув на посилання.
Зображення виклав користувач на ім’я Місто Митарств. Його сторінка мала всього дванадцять підписників, що Страйка не здивувало. Всі малюнки — єдиний контент Міста Митарств — були точно такі самі кошмарні, як перший.
Маленька, довгокоса, оголена дитина лежала на землі в позі ембріона, ховаючи обличчя, а з обох боків від неї виднілася пара ніг із роздвоєними копитами. Зображення тримали складені серцем пазуристі волохаті руки: відверта пародія на символ УГЦ.
Така сама рамка оточувала й зображення нижньої половини голого чоловічого тіла, тільки замість ерегованого пеніса йому прималювали шпичастий дубець.
Пазуриста рука душила жінку з кляпом у роті, в її розширених зіницях миготіли літери «УГЦ».
На зображеннях часто фігурувала Дайю — іноді тільки обличчя, а іноді вся постать у білій сукні, з якої по підлозі навколо босих ніг розтікалася вода. Обличчя безокої кролички зазирало у вікна, просочений водою труп витав під стелею і виглядав з-поміж темних дерев.
Гучне «гуп!» змусило Страйка сахнутися. У вікно офісу врізався птах. Зо дві секунди вони з вороном дивилися один на одного, а тоді птах полетів у вихорі чорного пір’я.
Страйк, у якого трохи пришвидшився пульс, повернувся до сторінки Міста Митарств. І спинився на найскладнішій із побачених тут картинок: майстерному зображенні групи людей над чорним п’ятигранним басейном. Постаті мали каптури на головах, їхні обличчя ховалися в тіні, але обличчя Джонатана Вейса було освітлене.
Над басейном зависла примарна Дайю, дивлячись на воду зі зловісним усміхом. А на місці її відображення була інша жінка, яка лежала на поверхні води. Вона мала світле волосся і носила окуляри у квадратній оправі, але, як і Дайю, не мала очей — тільки порожні зіниці.
30
…княгиня веде свій жіночий почет, ніби косяк риб, до свого чоловіка і тим здобуває його прихильність.
«Ї Цзін», або «Книга Змін»
На четвертий ранок Робін на Чапмен-Фарм жінок у гуртожитку розбудили, як завжди, о п’ятій звуками великого мідного дзвона. Так-сяк поснідавши, як завжди, ріденькою кашею, новонавернені лишилися в їдальні: групи мали переформатувати.
Всі члені групи Вогню, крім Робін, потрапили до інших груп. Її новими товаришами стали, серед інших, професор Волтер Фернсбі, Амандіп Сінґх (який у храмі був у футболці зі Спайдерменом) і молода жінка з коротким і шорстким темним волоссям на ім’я Вів’єн.
— Шо ви, як ви? — спитала вона, приєднавшись до решти.
Попри всі намагання Вів’єн говорити на кокні, Робін прислухалася до її ремарок і відзначила невиправний акцент представниці середнього класу.