Робін була практично певна, що цього разу групи набирали не навмання. Тепер група Вогню складалася винятково з людей, які всі мали вищу освіту, а більшість — ще й гроші чи заможних родичів. Натомість до групи Металу ввійшли новонавернені, яким щоденна робота давалася найважче. Серед них була й руда вдова Маріон Гакслі, а ще кілька рекрутів, від яких Робін чула скарги на голод і втому, в тому числі зеленокоса Пенні Браун.
Коли групи переформатували, все продовжилося за звичним розпорядком. Робін і решту групи Вогню прогнали крізь низку вправ, — то фізичних, то духовних. Нагодувавши свиней і поклавши свіже сіно курям у гніздові ящики, вони потрапили на лекцію про доктрину церкви, яку проводив Тайо Вейс, а тоді співали мантри в храмі, і Робін, уже втомлена, ввійшла в приємний транс, який помітно підняв їй настрій. Вона вже могла співати «Lokah Samastah Sukbino Bhavantu» без жодної запинки.
З храму їх повели до чергової майстерні.
— Групо Вогню, до служіння, — промовила Бекка Пірбрайт, коли вони ввійшли до трохи більшого приміщення, ніж те, в якому робили іграшкових черепашок. Стіни тут були завішені плетеними і в’язаними солом’яними лялечками у формі зірок, сердець, спіралей та постатей, часто зі стрічками. У дальньому кутку кімнати двоє жінок — Робін впізнала ту, що приймала їх у день прибуття, та вагітну Ван — працювали над великою солом’яною скульптурою. На центральному столі перед кожним стільцем теж лежали купки соломи. На чільному місці стояла Мадзу Вейс у довших помаранчевих шатах і з перламутровою рибкою на шиї. В руках у неї була огорнута шкірою книга.
— Ni bao, — привіталася вона і жестом звеліла групі Вогню сідати.
Постійних членів церкви за цим столом було менше, ніж на сеансі створення черепашок. Серед них була і дівчина з довгими сіруватими косами й великими блакитними очима, яку Робін вже запримітила. Вона свідомо сіла поруч.
— Як ви знаєте, — мовила Мадзу, — ми продаємо плоди своєї праці, щоб збирати кошти на благодійні проекти церкви. На Чапмен-Фарм існує давня традиція виготовлення солом’яних лялечок, — ми вирощуємо злаки спеціально для цього. Сьогодні робимо просту «плетінку слави», — додала Мадзу, підходячи до стіни і показуючи на пласку плетену фігуру з віялом колосків унизу. — Давніші члени допоможуть вам, і щойно ви як слід візьметеся до роботи, я зачитаю сьогоднішній урок.
— Привіт, — сказала Робін дівчині поруч, коли Мадзу почала гортати книжку, — я Ровена.
— А я Л-л-лін, — затинаючись, відповіла дівчина.
Робін негайно зрозуміла, що перед нею донька Дейрдре Дотерті, яка народилася (якщо вірити Кевінові Пірбрайту) від Джонатана Вейса внаслідок зґвалтування.
— На вигляд це складно, — сказала Робін, дивлячись, як пальці Лін переплітають соломинки.
— Н… насправді н-н-ні, — відповіла Лін.
Робін помітила, як Мадзу роздратовано підняла очі від книги, коли почула голос Лін. Та навіть не дивилася в її бік, але, вочевидь, відчула реакцію Мадзу, бо почала показувати Робін, що саме треба робити, мовчки. Робін згадала лист Кевіна Пірбрайта серу Коліну, де йшлося про те, що Мадзу знущалася над заїканням Лін із дитинства.
Щойно всі розібралися і почали працювати, Мадзу сказала:
— Цього ранку я розповім вам про Золоту пророчицю, чиє життя — прекрасний урок. Мантра Золотої пророчиці — «Живу, щоб любити і віддавати». Наступні слова написав сам Тато Джей.
Вона опустила очі до книжки у себе в руках, і тепер Робін побачила золоте тиснення на корінці: «Джонатан Вейс. Відповідь».
— «Жила колись світська жінка-матеріалістка, яка вийшла заміж з єдиною метою — провадити життя, яке світ-бульбашка вважає комф…»
— Нам можна ставити питання? — перебив Амандіп Сінґх.
Робін негайно відчула хвилю напруги від давніших вірян.
— Питання я зазвичай слухаю після читання, — прохолодно озвалася Мадзу. — Ти хотів спитати, що таке «світ-бульбашка»?
— Так, — відповів Амандіп.
— Пояснення буде в свою чергу, — сухо всміхнулася Мадзу.
Знову втупивши погляд у книгу, вона продовжила читати:
— «Іноді ми кажемо на світ матеріалізму «бульбашка», бо його мешканці живуть у бульбашці споживацтва, статусних перегонів та егоїзму. Головне у бульбашці — володіти: речами та іншими людьми, які зводяться до статусу живих речей. Тих, хто здатен побачити щось за межами веселкових стінок бульбашки, вважають диваками, фантазерами, а буває, що й божевільними. Проте стінки бульбашки крихкі. Досить раз побачити Істину, щоб вони луснули, і саме це сталося з Марґарет Каткарт-Брайс.