Выбрать главу

ХУАН ЛУЇС: Дякую! (Звертаючись до Хулії). Кепський з мене заступник, якщо я не доб’юся, аби цей пан не повертався. [(Вона, дуже зворушена, підходить до нього. Він оповиває її руками).

ХУЛІЯ (пошепки): Що могли зробити Ферміну?

ХУАН ЛУЇС: Не думай про це. (Відривається від неї)].

ХІНЕС: Я буду радий, якщо мені не доведеться повертатися, сеньйорито. (Вона дивиться на нього і квапливо виходить через праві двері).

ХУАН ЛУЇС (перед тим, як вийти): Ходімо? (Пардо прямує до дверей ліворуч і виходить. Поглинутий спогадами, Хуан Луїс не рухається. Світло знову освітлює музикантів).

ВІОЛОНЧЕЛІСТ: [Інспектор не вернувся,] і наступного року ви одружилися. Сорію засудили на п’ять років, але вона не хотіла відтоді навіть згадувати його ім’я.

СКРИПАЛЬ: То був своєчасний і добрий вчинок на користь Хулії. Можеш згадати багато схожих?

ХУАН ЛУЇС: Замовкніть. Я стомився.

СКРИПАЛЬ: Ніч була довга, але вже світає.

ХУАН ЛУЇС (обертається і сікається до них): Хто ви такі?

ВІОЛОНЧЕЛІСТ: Ви не знаєте?

ХУАН ЛУЇС: Ні.

ВІОЛОНЧЕЛІСТ: [Тоді] й ми не знаємо.

СКРИПАЛЬ: Спи. (Обидва музиканти з порозумінням перезираються. Зі смичками на струнах, вони, схоже, готові грати, але не роблять цього і завмирають нерухомо. Хуан Луїс здивовано на них дивиться і обертається, заплющивши очі. Освітлення згасає до абсолютної темряви. Майже відразу вітальню заливає яскраве природне світло. Еркер сховався за велетенським гобеленом. На канапі сидять Хулія і Крістіна).

КРІСТІНА: Коли ваша річниця?

ХУЛІЯ: За вісім днів. (Безрадісно). Буде концерт: Хуан Луїс запросив дуже добре тріо... [Гратимуть твори Бетховена. Прийдеш?

КРІСТІНА: Я не подобаюсь твоєму чоловікові.

ХУЛІЯ: А яке це має значення?]

КРІСТІНА: [Волію не створювати тобі ще більше проблем]. Ти приймаєш ті піґулки, які я тобі прописала?

ХУЛІЯ: [Ну, аякже!] Тільки на цьому я й тримаюся... Піґулки і тютюн. (Бере із сигаретниці цигарку і встає).

[КРІСТІНА: Твоя депресія колись відступить, от побачиш. Але ти мусиш сама собі допомогти.

ХУЛІЯ: Як? (Проходжується у курить).]

КРІСТІНА: Є виставки, театри, добрі книжки... Навіть захопливі справи.

ХУЛІЯ (понуро): [Я ходжу, дивлюсь, читаю... Але] мене вже ніщо не захоплює.

КРІСТІНА: Ти не хотіла б проконсультуватись з якимось психіатром? Я ним не є.

[ХУЛІЯ: Він пропише мені ті самі піґулки, що й ти?

КРІСТІНА (сміється): Може, й так.]

ХУЛІЯ: [До того ж я не терплю чужих...] Я звернулася до тебе, бо ти моя давня подруга.

КРІСТІНА: Чи не хотіла б ти, позаяк не можеш мати дітей...?

[ХУЛІЯ: Через якусь дурну інфекцію, яка зробила мене ні на що не здатною!

КРІСТІНА: Не все так трагічно. Ти не думала] усиновити дитину? Дитина могла би наповнити твоє життя... [(Стишує голос). І навіть зцілити тебе.]

ХУЛІЯ: Якщо вона не моя, то я її не хочу.

КРІСТІНА: Вона буде твоєю! Значно більше [, ніж ти собі уявляєш. Більше,] ніж є деякі діти для своїх матерів.

[ХУЛІЯ (розпаляється): Ти досі не розумієш? Мені потрібне щось інше.]. (Вона підходить і сідає в крісло). [Перед тим, як змиритися з дитиною...

КРІСТІНА: Змиритися?]

ХУЛІЯ: Усиновлення означало би остаточне прощання з іншим почуттям... відчути яке я не зрікаюсь.

КРІСТІНА: Ти маєш на увазі любов між чоловіком і жінкою?

ХУЛІЯ (відводить погляд): Припускаючи, що вона існує.

КРІСТІНА (м’яко): Може, це щось фізичне? Ти не почуваєшся вдоволеною від ваших шлюбних стосунків?

ХУЛІЯ: Спочатку все йшло непогано... Але дуже скоро я охолола.

КРІСТІНА: З якоїсь конкретної причини?

ХУЛІЯ: Звідки мені знати? Мені все спротивіло... і йому також. [Це беззмістовне життя...] (Підводиться). Ці порожні роки... [Не знаю.] (Вона проходжується, жадібно курячи). Ми вже віддавна спимо в окремих спальнях.

КРІСТІНА: Але це... дуже серйозно! [Він став тобі бридким?

ХУЛІЯ: Це не обрида...

КРІСТІНА: Тоді що?

ХУЛІЯ: Не знаю.

КРІСТІНА (за якусь мить): Мабуть, ти змушуєш його страждати...]

ХУЛІЯ: Мені шкода. Я вже не витримую цих виливів почуттів. (Пауза).

[КРІСТІНА: А якби ти повернулася на медичний факультет? Медицина іноді сувора, але вона завжди поглинає.

ХУЛІЯ: В моєму віці? Не жартуй.] (Підходить до столу, гасить сигарету і знову сідає).

КРІСТІНА: Політика, якщо вона тебе цікавить... Твій чоловік є політиком.