— То розкажи мені. Я хочу, щоб ти закінчив машину, — вишкірилась я у відповідь. Принаймні Джейкоб ні на йоту не вірить батькові. Це трохи полегшувало ситуацію. Біля стіни Едвард спостерігав за моїм обличчям, на його лиці був відсутній будь-який вираз. Я помітила, як старшокласниця у рожевій сукні пильно дивиться на нього, вочевидь плекаючи нескромні надії, та він, схоже, її не бачить.
Джейкоб відвів погляд. Йому було соромно.
— Тільки не сердься, добре?
— Хай там що, я не гніватимусь на тебе, Джейкобе, — запевнила я. — І навіть на Біллі не сердитимусь. Просто кажи, що маєш.
— Ну, Белло, це така дурня, вибач мені… він хоче, щоб ти покинула свого хлопця. Він просив сказати тобі «будь ласка», — роздратовано похитав він головою.
— Старі забобони, так?
— Еге. Він… ледве не сказився, коли ти постраждала у Феніксі. Він не повірив… — зніяковіло затнувся Джейкоб.
Я примружила очі.
— Я впала.
— Я знаю, — швидко відповів Джейкоб.
— Він гадає, що Едвард причетний до того, що трапилося зі мною.
Це було не запитання, всупереч власній обіцянці я розлютилася.
Джейкоб не насмілився подивитися мені у вічі. Ми навіть забили на те, щоб хитатися під музику, хоча його руки лежали на моїй талії, а мої — на його шиї.
— Послухай, Джейкобе, я знаю, що Біллі навряд чи повірить, але просто щоб ти знав, — щирість мого голосу змусила його поглянути на мене, — Едвард насправді врятував мені життя. Якби не Едвард та його батько, я б загинула.
— Я знаю, — виголосив він: здається, моя палка тирада дійсно на нього вплинула.
Можливо, йому вдасться переконати Біллі хоча б у цьому.
— Гей, мені шкода, що тобі довелося прийти сюди з такою місією, Джейкобе, — вибачилась я. — В будь-якому разі ти отримаєш запчастини, правильно?
— Так, — промимрив він, досі почуваючись не в своїй тарілці… засмучено.
— Ще щось? — недовірливо перепитала я.
— Забудь, — пробурчав він. — Влаштуюся на роботу й сам зберу гроші.
Я витріщалася на нього, аж поки він не поглянув на мене.
— Джейкобе, просто викладай усе як є.
— Дурниці.
— Мені байдуже. Розказуй, — наполягла я.
— Добре, але… Боже, це звучить божевільно, — похитав він головою. — Батько велів сказати тобі, ні, попередити тебе, що (це його множина, я не про себе говорю), — забрав він руку з моєї талії і зробив у повітрі маленький вказівний жест, — «Ми за тобою наглядатимемо», — він уважно стежив за моєю реакцією.
Схоже на цитату з кіно про мафію. Я голосно розреготалася.
— Шкода, що тобі довелося зробити це, Джейку, — захихотіла я.
— Переживу, — полегшено вишкірився він. Швидко окинув оком мою сукню, гадаю, зацінив її. — Мені передати, що ти послала його під три чорти? — запитав він з надією.
— Ні, — зітхнула я. — Скажи йому, що я вдячна. Я знаю, він зичить мені добра.
Пісня закінчилася, я опустила руки.
Джейкобові долоні нерішуче завмерли на моїй талії, він поглянув на мою калічну ногу.
— Не хочеш іще потанцювати? Чи, може, тебе кудись відвести?
За мене відповів Едвард.
— Усе гаразд, Джейкобе. Я потурбуюся про неї.
Джейкоб здригнувся і витріщився широко розплющеними очима на Едварда, що стояв прямо за нами.
— Ого, я тебе не помітив, — промимрив він. — Гадаю, ще побачимося, Белло, — відступив він і без особливого ентузіазму помахав мені рукою.
Я всміхнулася.
— Так, побачимося згодом.
— Вибач, — повторив він і попрямував до дверей. Зазвучала нова пісня, Едвардові руки огорнули мене. Музика була зашвидка для повільного танцю, та Едварда це не турбувало. Я задоволено схилила голову йому на груди.
— Полегшало? — підкусила я.
— Не зовсім, — стисло відрізав він.
— Не гнівайся на Біллі, — зітхнула я. — Він хвилюється за мене через Чарлі. Тут нічого особистого.
— Я серджуся не на Біллі, — відрубав він. — Мене дратує його син.
Я відхилилася, щоб поглянути на нього. На обличчі застиг серйозний вираз.
— Чому?
— По-перше, він змусив мене порушити обіцянку. Я спантеличено вирячилася на Едварда.
На вустах забриніла напівусмішка.
— Я обіцяв, що ні на мить не залишу тебе сьогодні ввечері, — пояснив він.
— О, добре, я тобі вибачаю.
— Дякую. Є ще дещо, — насупився Едвард. Я терпляче чекала.
— Він назвав тебе «гарненькою», — нарешті закінчив він, насуплюючись іще дужче. — Практично образа, враховуючи, який ти зараз маєш вигляд. Ти прекрасна.
Я розсміялася.
— Ти можеш бути трохи упередженим.
— Не думаю. До того ж у мене орлиний зір.
Ми танцювали, мої ступні стояли на його, він пригортав мене до себе.