Після школи Джесика проїхалася до мого дому в старому білому «меркюрі», щоб я могла закинути підручники й відігнати машину. Заскочивши в хату, я похапцем пригладила волосся, відчувши невелику хвилю пожвавлення в очікуванні хай тимчасової, але втечі з Форкса. Я залишила для Чарлі на столі записку з детальними поясненнями, де знайти вечерю, перекинула старенький гаманець зі щоденної до рідко вживаної дамської сумочки і помчала надвір, щоб приєднатися до Джесики. Потім ми заїхали по Анжелу; вона вже чекала на нас. Збудження зросло у геометричній прогресії, коли ми виїхали за межі остогидлого мені населеного пункту.
Розділ 8
Порт-Анджелес
Джес їздила швидше за Чарлі, ми дісталися до Порт-Анджелеса до четвертої. Я давненько не вибиралася на дівочі гульки — естроген у крові зашкалював, підіймаючи настрій. Ми слухали романтичні рок-балади, Джесика щебетала про хлопців із нашої компанії. Побачення з Майком минуло на ура, вона сподівалася, що до суботнього вечора вони дійдуть до стадії «першого поцілунку». Я задоволено всміхалася. Анжела загалом раділа з того, що йде на бал, хоча й не мала особливого інтересу до Ерикової персони. Джес намагалася випитати, який тип хлопців подобається Анжелі, та я вирішила пощадити подругу і перебила Джес, заговоривши власне про сукні. Анжела кинула на мене вдячний погляд.
Порт-Анджелес — красивий маленький капкан для туристів, витонченіший і старомодно-вишуканіший за Форкс. Джесика з Анжелою добре знали місто, тому вирішили не марнувати час на мальовничу набережну біля затоки. Джес поїхала просто до єдиного в місті великого універмагу, котрий розташувався за кілька вулиць від привітного району біля затоки.
В оголошенні бал називався «напівурочистим», ми до кінця не втямили, що це означає. Джесика з Анжелою страшенно здивувалися, здається, навіть не повірили мені, коли я сказала, що ніколи не ходила на танці у Феніксі.
— Хіба ти ніколи не ходила на танці зі своїм хлопцем, чи з тим, хто впадав за тобою? — недовірливо перепитала Джесика, коли ми заходили у двері універмагу.
— Правда, — намагалася переконати її я, не бажаючи зізнаватися, яка з мене танцюристка. — Я ні з ким не зустрічалася, нічого такого. І нечасто виходила в люди.
— Але чому? — не могла заспокоїтися Джесика.
— Мене ніхто не запрошував, — чесно зізналась я. Джесика засумнівалася у моїх словах.
— Тут люди тебе запрошують, а ти їм відмовляєш, — нагадала вона. Ми зараз перебували у відділі молодіжного одягу, перериваючи вішалки в пошуках вечірніх суконь.
— Крім Тайлера, звісно, — тихо виправила її Анжела.
— Тобто? — хапнула я ротом повітря, як риба. — Вибач, що ти сказала?
— Тайлер усім розповідає, що ви разом ідете на учнівський бал, — повідомила Джесика, підозріливо поглядаючи на мене.
— Щó він розказує? — я белькотіла так, наче у горлі застрягла добряча кістка.
— Я казала тобі, що це брехні, — пробурмотіла Анжела до Джесики.
Я відмовчувалася, не в змозі подолати шок, який поступово перетворювався на роздратування. Ми відшукали вішалки з сукнями, треба братися до справи.
— Тому Лорен і дивиться на тебе вовком, — захихотіла Джесика, коли ми рилися в сукнях.
Я заскреготіла зубами.
— Як гадаєш, якщо я переїду його пікапом, він перестане почуватися винним через той інцидент? Може, навіть більше не вноситиме поправки у мої плани і вважати це нормальним?
— Можливо, — сміючись, вичавила Джесика, — якщо причина в цьому, а не в іншому.
Вибір суконь виявився не дуже, але дівчата знайшли по кілька штук, які вирішили приміряти. В роздягальні я присіла на стілець біля дзеркала, намагаючись стримати лють.
Джес розривалася між двома сукнями: одна — класична довга, чорна, без бретельок, друга — кольору електрик, завдовжки до коліна, з тонесенькими бретельками. Я підбила Джес узяти другу: чому б не порадувати очі? Анжела вибрала ніжно-рожеву сукню, що зграбно охопила її високий стан і підкреслила золотаві іскорки у русявому волоссі. Я щедро засипала подруг компліментами і допомогла повернути решту суконь на місце. Ввесь процес забрав менше часу і виявився легшим, ніж коли ми вдома ходили по покупки з Рене. Гадаю, варто подякувати обмеженому вибору.