— Досі не трапилося, — виправив він.
— Досі, — погодилась я. Раніше я б заходилася сперечатись, але тепер хотілося, щоб він постійно перебував насторожі — ану як зі мною щось трапиться.
— У мене є ще одне запитання, — пустотливо додав він.
— Давай.
— Ти справді збираєшся у Сієтл у суботу — чи це лише ввічливий варіант сказати «ні» численним залицяльникам?
Я скривилася, пригадавши пов’язані з цим події.
— Знаєш, я не пробачила тобі історії з Тайлером, — попередила я. — Ти винен, що він вбив собі у голову, ніби я піду з ним на учнівський бал.
— Припини, він знайшов би можливість запросити тебе й без моєї допомоги. Мені ж страшенно хотілося поспостерігати за тобою під час розмови, — розсміявся Едвард. Я розлютилася б набагато більше, якби його сміх не був таким чарівним. — Якби я запросив тебе, ти відмовила б? — поцікавився він, не припиняючи скалити зуби.
— Швидше за все — ні, — визнала я. — Та потім скасувала б похід на бал — прикинулася б хворою чи зімітувала б вивих суглоба.
Я його здивувала.
— Навіщо? Я невесело похитала головою.
— Схоже, ти ніколи не бачив мене на фізкультурі, втім, усе одно міг би й здогадатися.
— Маєш на увазі, що хтось не може пройти по рівній твердій поверхні, щоб не відшукати, через що перечепитися?
— Геніально.
— Це не проблема, — впевнено заявив він. — Усе залежить від того, хто веде у танці, — помітивши, що я збираюся протестувати, він обірвав мене. — Ти не відповіла мені — ти твердо налаштована їхати у Сієтл чи в принципі не проти, якщо ми вигадаємо дещо інше?
Тільки-но я почула «ми», решта перестала мати значення.
— Я схвально поставлюся до цікавих пропозицій, — визнала я. — Але хочу попросити про послугу.
Едвард підозріливо покосився на мене, як завжди, коли я просила дозволу щось запитати.
— Яку?
— Можна, я поведу?
— Чому? — насупився він.
— Ну, здебільшого тому, що коли я сказала Чарлі, що збираюся у Сієтл, він конкретно запитав, чи їду я сама, що на той момент відповідало дійсності. Якщо він запитає знову, я, швидше за все, не брехатиму; втім, навряд чи він запитає. Коли я залишу пікап удома, це стане зайвим приводом підняти тему. Крім того, мене лякає твій стиль водіння.
Він закотив очі.
— З усього, що могло б нажахати тебе у мені, ти переймаєшся через водіння, — він несхвально похитав головою, потім очі стали серйозними. — Чому б тобі не сказати батькові, що проведеш день зі мною? — у тоні запитання причаївся прихований зміст, якого я не розуміла.
— Що менше Чарлі знає — то краще. — (Щодо цього я не мала жодних сумнівів). — До речі, куди ми збираємося?
— Погоду обіцяють хорошу, отже я заберуся подалі від людських очей… Якщо хочеш, можеш скласти мені компанію.
Він знову залишив мені право вибору.
— Покажеш мені, що мав на увазі — пам’ятаєш, про сонце? — запитала я, не в змозі стримати збудження від думки, що відкрию нову таємницю.
— Гаразд, — посміхнувся він, потім замовк. — Та коли ти не захочеш… залишатися наодинці зі мною, я наполегливо раджу тобі не їхати самій у Сієтл. Мене трусить на саму думку про неприємності, які ти зумієш знайти у місті такого розміру.
Я не на жарт розлютилася.
— Фенікс утричі більший за Сієтл за кількістю населення. Якщо говорити про площу…
— Очевидно, — перебив він, — у Феніксі твій час не настав. Тому на твоєму місці я б не відходив від мене далеко, — в очах затеплилося почуття. Так нечесно!
З цими очима й такою мотивацією особливо не посперечаєшся, так чи інак питання обговоренню не підлягає.
— Коли так, я не проти побути наодинці з тобою.
— Знаю, — замислено сказав він. — А Чарлі розповісти варто.
— Навіщо, скажи, будь ласка? Раптом у його очах спалахнула лють.
— Щоб дати мені невеличкий стимул повернути тебе йому.
Я хапнула ротом повітря. Але, подумавши хвильку, вже не вагалася.
— Думаю, я ризикну. Едвард розлючено видихнув і відвів погляд убік.
— Змінімо тему, — запропонувала я.
— Про що хочеш поговорити? — запитав він досі роздратовано.
Я роззирнулася довкола, переконуючись, що ми — поза межами досягнення чужого слуху. Блукаючи очима по залі, я зустрілася поглядом з Едвардовою сестрою Алісою, котра пильно дивилася на мене. Решта не зводили очей з Едварда. Я хутко відвернулася, перевівши погляд на нього, і запитала перше, що спало на думку.
— Чому ви на минулих вихідних їздили у Каскадні гори… полювати? Чарлі казав, там погане місце через ведмедів.