Выбрать главу

Суворість

1
Хто має суворі очі І уста, затиснуті міцно, — Помолимось єдиному Богу, Королеві всього світа!
Він розкрив над нами небо, Наказав володіть землею, — Пресвятих Таїн Тайна, Незміримості початок.
Повстаньте довкола віри, Лицарі Вічної Жизні, — Хто має суворі очі І уста, затиснуті міцно!
2
Повстаньте, мов панцирна навала, — Кожна хвиля Жизні є велика. Невисловима — мить. І тільки віра зостала Для Чоловіка, Тільки віра вища І чеснота в будові Вирве душу з грища І правду — з крові.
3
Мертвота, стерво жиюче Є все, що творить тіло, Коли в щоденності тучі Архангелів меч і крила Серце людське не узріло, Коли серце не повстало Над буднями своїми, Як вічності знак Хорала, Що незглибимий.
4
Щоденний бій, мов корона На чолі Того, Хто є істота Закона І зерно всього.
Щоденний бій — молитовні Сурми для Того, Хто держить дві чаші повні Всесвіту всього.
5
Час людини як вовк, утікає Він біжить безупинно, кульгавий, А попереду — війни безкраї, Сотворитель у славі.
Час людини жене в неспокою, Він розсиплеться порохом сірим, — Ось проходить ясною стопою Новотворчий над миром!
6
Не мовте слова, не завершивши Того могутнього, що — в нім; Стократ блаженний — той, хто пивши Вино життя, зоставсь німим!
Благословенні ви, мовчанки, Що стиглі розцвітете нам; Так по безсонних ночах ранки Вогні засвітять долинам.

(1931)

Війна

1
Розвивайтесь, луки, Ви, гори і долини, Благословляють вас руки Господа України!
В огні і терпінню — Села, міста і ниви; І не буде спасіння Тому, хто зрадливий!
Бог спалить, розмече — За несповнене слово, О ти, гострий мече, Веди нас наново!
2
Ми такі упиті Тим, що Вона є знов, — Що нам наші забиті І наша кров?
Ми такі всі повні щастя У сей великий час, — Сподобись, земле, Причастя, Сподобись, земле, — нас!
3
Чорний орел Мазепи Покидає сонні Яси — Покиньте барви, крепи, Золото і всі прикраси!
Станьте кожен спокоєн У лави, що в сяйві мітів: Се — Українець-Воїн Ворота помітив.
І в краю, де все клекоче, Він побіди сіє, Б’ючи межи очі Тебе, Росіє!
4
Козак підхмелений, але — спокійний, (Що йому, що кулі б’ють: Наше життя, то ж — війни!) Козак підхмелений, але — спокійний, Палець на цинкель поклав, Озирається, — чи хто не ошукав?
В його мізку часи минулі Се — наче в огнищах путь, А тепер се — його кулі, Кулі так чітко б’ють.
На слова лукавства повні, На темний, гадючий звив — Їх клекіт промовний І посування полків!
5
Орел золотий Побіди Пролітає над моїм краєм, — Що ж виплачете сильні діти? Над голодом, неврожаєм?
Орел золотий Побіди Приносить нам меч предобрий, — Що ж ви станули, сильні діти, Ви ж є хоробрі?
Орел золотий Побіди Чуєте, клекоче: Непереможні будьте, діти, Сам Бог так хоче!

(1930)

Сімнадцятий

1
...Блискуча вість! Це — Слава, празниковий гість, Під торох мужній барабану Веде, веде колись приспану Юрбу розгойданих облич! Це річ заліза — вища річ, Це в блиску й сколиху багнетів, В киванню мудрих кулеметів, В перекликанню прапорів — Непереможності порив.
2
полную версию книги