— То ходімо? — запитав Едвард. Він потягнувся до долоні, яку я досі притискала до горла. Пальці його погладили мені шию. — Я не хочу, щоб ти відчувала дискомфорт, — ледь чутно муркнув він. Раніше я б ніколи цього не розчула.
— Зі мною все гаразд, — мовила я за людською звичкою з усім зволікати. — Стривай. Спершу…
Стільки всього! І я так і не поставила жодного запитання. Зараз були справи важливіші, ніж мій голод.
Тепер заговорив Карлайл.
— Так?
— Я хочу побачити її. Ренесму.
Було навдивовижу важко вимовити це ім’я. Моя дочка — сказати подумки ці слова було навіть важче. Все здавалося таким далеким! Я спробувала згадати, що почувала три дні тому, й автоматично руки мої висковзнули з Едвардових долонь і потягнулися до живота.
Плаский. Порожній. Я вчепилася в світлий шовк, який прикривав шкіру, раптово запанікувавши, а якась незначна ділянка мозку відмітила, що Аліса, мабуть, одягнула мене.
Я знала, що в лоні моєму нічого не лишилося, я слабко пам’ятала криваву сцену пологів, але фізичний доказ цього й досі не вкладався у голові. Я знала тільки, як любити мого маленького штовхача всередині. Зовні ж вона здавалася чимось, що я собі просто вигадала. Розпливчастий сон — сон, який наполовину був нічним кошмаром.
Поки я боролося з розгубленістю, Едвард і Карлайл обмінялися сторожкими поглядами.
— Що таке? — вимогливо запитала я.
— Белло, — заспокійливо мовив Едвард. — Це не дуже гарна ідея. Вона наполовину людина, кохана. Її серце б’ється, у жилах її шумує кров. І перш ніж твоя спрага буде цілковито під контролем… Ти ж не хочеш поставити її під загрозу, правда ж?
Я нахмурилася. Звісно, я цього не хочу.
Але невже я не контролюю себе? Я розгублена, це правда. Увага легко перескакує з предмета на предмет, це правда. Але невже я небезпечна? Для неї? Для власної дочки?
Проте я не мала стовідсоткової певності, що можу відповісти «ні». Отож мені доведеться виявити терплячість. Це буде важко. Адже допоки я її знову не побачу, вона здаватиметься нереальною. Просто туманний сон… про когось чужого…
— Де вона? — я пильно прислухалася — і вчула серцебиття з-під підлоги піді мною. Я чула, що дихає не одна людина — тихо, наче внизу також дослухалися. А ще звучав стукіт, деренчання, яке я не могла зрозуміти…
Але звук серцебиття був таким привабливим, що в мене потекли слинки.
Саме тому мені справді спершу доведеться навчитися полювати, перш ніж я побачу її. Моє чуже немовля.
— Розалія з нею?
— Так, — відповів Едвард коротко, і я бачила, що якась думка засмучує його. Я подумала, що між ним і Розалією знову виникли розбіжності. Невже вони знов почали ворогувати? Та я не встигла запитати, бо Едвард уже забрав мої руки з плаского живота й знову потягнув мене.
— Стривай, — вдруге запротестувала я, силкуючись зосередитися. — А як же Джейкоб? А Чарлі? Розкажи все, що я проґавила. Скільки часу я була… непритомною?
Едвард, здавалося, не помітив, як я завагалася на останньому слові. Натомість він іще раз обмінявся сторожкими поглядами з Карлайлом.
— Щось не так? — прошепотіла я.
— Все так, — запевнив мене Карлайл, зробивши дивний наголос на останньому слові. — Фактично нічого не змінилося — ти була без тями заледве понад дві доби. Як для такого складного перетворення, твоя зміна минула напрочуд швидко. Едвард дуже постарався. Яка інновація — впорснути отруту просто в серце! Це була його ідея, — він зробив паузу й усміхнувся до сина, потім зітхнув. — Джейкоб і досі тут, а Чарлі й досі певен, що ти хворієш. Він гадає, що зараз ти в Атланті, проходиш обстеження в Центрі контролю інфекційних захворювань. Ми дали йому неправильний номер, він просто в розпачі. Весь час надзвонює Есме.
— Мені слід подзвонити йому… — промурмотіла я сама до себе, але, слухаючи власний голос, одразу передбачила складнощі. Він не впізнає цього голосу. Я не зможу заспокоїти його… Та раптом я згадала про перший сюрприз: — Стривайте, то Джейкоб і далі тут?
Вони знову обмінялися поглядами.
— Белло, — швидко сказав Едвард, — нам багато чого варто обговорити, але спершу ми маємо потурбуватися про тебе. Тобі, певно, болить…
Коли він зауважив це, я згадала про вогонь у горлі й конвульсивно ковтнула.