— Але Джейкоб…
— У нас попереду ціла вічність на пояснення, кохана, — лагідно мовив він.
Звісно. Я зможу трошки зачекати з відповіддю; слухати стане легше, коли лютий біль вогненної спраги не відвертатиме більше моєї уваги.
— О’кей.
— Чекай, чекай, чекай! — проспівала Аліса від дверей. Вона протанцювала через усю кімнату — неймовірно граційно. Як і у випадку з Едвардом і Карлайлом, я була вражена, коли наче вперше поглянула на її обличчя. Яка вродливиця! — Ви пообіцяли, що першого разу я зможу бути присутня. А що як вам двом у лісі трапиться якесь природне дзеркало?
— Алісо… — запротестував Едвард.
— Я на секундочку, — мовивши це, Аліса вилетіла з кімнати.
Едвард зітхнув.
— Про що це вона?
Та Аліса вже повернулася, тягнучи величезне люстро в золоченій рамі з кімнати Розалії, заввишки ледь не вдвічі більше за неї, а завширшки більше у кілька разів.
Джаспер весь час стояв так тихо й спокійно, що відтоді, коли він зробив кілька кроків слідком за Карлайлом, я цілковито забула про нього. Тепер він знову ворухнувся — затулив Алісу, не зводячи з мене очей. Адже і тут я являла собою небезпеку.
Я знала, що зараз він намагається з’ясувати атмосферу довкола мене, отож він напевне помітив, як мене вразило його обличчя, коли я вперше поглянула на нього зблизька.
Своїми підсліпуватими людськими очима я майже не помічала шрамів, які залишились йому на згадку про війну з армією перволітків-вампірів на Півдні. Тільки коли на них світило яскраве сонце, я могла заледве розрізнити слабенькі відмітини на шкірі.
Тепер, коли я стала бачити по-новому, шрами зробилися найяскравішими у його зовнішності. Неможливо було відвести погляду від його спотвореної шиї та щелепи — важко повірити, що навіть вурдалак міг витримати стільки зубів, які вп’ялися в його горло.
Інстинктивно я напружилася та стала в захисну позу. Будь-який вампір, хоч раз побачивши Джаспера, вчинив би так само. Шрами були — мов записи на дошці пошани. Небезпека, — волали вони. Скільки вурдалаків пробували вбити Джаспера? Сотні? Тисячі? І всі вони загинули в марній спробі.
Джаспер і побачив, і відчув, як я оцінюю його, відчув мою обережність, і криво посміхнувся.
— Едвард заледве не побив мене за те, що я не підвела тебе до люстра перед весіллям, — сказала Аліса, відвертаючи мою увагу від свого застрашливого коханця. — Ще раз йому в зуби я не попадуся.
— В зуби? — скептично мовив Едвард, зводячи вгору одну брову.
— Ну, може, я трохи перебільшую, — муркнула вона неуважливо, обертаючи дзеркало до мене.
— І може, зараз ти просто вдовольняєш власні вуаєристичні збочення.
Аліса підморгнула йому.
Але я дослухалася до цього обміну люб’язностями тільки якимсь незначним краєчком мозку. Решта ж зосередилася на особі в люстрі.
Перша моя реакція — неусвідомлене задоволення. Незнайома істота в дзеркалі була безперечно вродливою, настільки ж вродливою, як Аліса чи Есме. Вона, навіть стоячи, наче порхала, а її бездоганне обличчя було блідим як місяць на тлі темного важкого волосся. Члени її були округлими й міцними, шкіра ледь-ледь світилася — наче перлина.
Друга реакція — жах.
Хто вона? З першого погляду я не могла знайти власних рис у цьому гладенькому досконалому обличчі.
А очі! Я знала, чого очікувати, але її очі змусили дрижаки пробігти в мене по тілу.
Весь час, поки я вивчала істоту в дзеркалі, охоплена різноманітними почуттями, її обличчя залишалося на диво врівноваженим — дерев’яна статуя богині, яка не виказує жодних ознак збурення, що вирує в мені. А потім її повні вуста ворухнулися.
— Очі! — видихнула я, не змігши вимовити «мої очі». — Скільки?
— За кілька місяців вони потемніють, — мовив Едвард м’яким і заспокійливим тоном. — Кров тварин приглушує цей колір набагато швидше, ніж людська кров. Спершу вони стануть бурштиновими, потім золотими.
Мої очі палатимуть пекельним червоним вогнем іще кілька місяців?!
— Місяців? — голос мій підвищився через стрес. У дзеркалі бездоганні брови недовірливо піднялися над палючими червоними очима — яскравішими, ніж мені доводилося бачити.
Джаспер зробив крок уперед, стривожений глибиною мого несподіваного хвилювання. З юними вурдалаками він був занадто добре знайомий; чи мій вибух емоцій був призвісткою небезпечної поведінки?
Ніхто мені не відповів на мовчазне запитання. Я обернулася до Едварда й Аліси. Вони обоє були заглиблені в себе — реагували на Джасперів неспокій. Дослухалися до його причини, зазирали в найближче майбутнє…