У мені ще вирувало достатньо люті, аби відчувати задоволення — не через Джейкобів біль, а через ідею забрати Ренесму від нього. Як могла я витримати думку про те, що Ренесма належить Джейкобу, коли вона ще заледве належить мені?
Рух на ґанку перервав мої міркування. Я почула, як вони піднялися сходами й зайшли крізь двері. Саме в цю мить Карлайл спустився донизу, тримаючи в руках дивні знаряддя: рулетку та ваги. Джаспер метнувся до мене. Наче пролунав якийсь сигнал, який я проґавила, навіть Лі всілася надворі й витріщилася у вікно з таким виразом, ніби очікує на процедуру знайому, але цілком нецікаву.
— Уже шоста, — сказав Едвард.
— І що? — запитала я, не відриваючи погляду від Розалії, Джейкоба та Ренесми. Вони стояли на порозі, Розалія тримала Ренесму на руках. Розалія мала сторожкий вигляд. Джейкоб хвилювався. Ренесма була прегарна й виявляла нетерпіння.
— Час зважувати й міряти Несс… Ренесму, — пояснив Карлайл.
— О! І ви це щодня робите?
— Чотири рази на день, — неуважливо відповів Карлайл, закликаючи трійцю до канапи. Мені здалося, що Ренесма зітхнула.
— Чотири рази на день? Щодня? Навіщо?
— Вона швидко росте, — муркнув Едвард до мене тихо й напружено. Він стиснув мою долоню, другою ж рукою міцно пригорнув мене за талію — наче йому треба було на когось зіпертися.
Я не могла відірвати погляду від Ренесми, щоб побачити його обличчя.
Вона мала чудовий, цілком здоровий вигляд. Шкіра її світилася, як підсвічений алебастр, а на щічках цвіли трояндові пелюстки. З такою сліпучою вродою не могло нічого бути негаразд. Звісно, в її житті не може бути нічого небезпечнішого, ніж власна матір, правда ж?
Відмінність між моїм новонародженим немовлям і дитиною, яку я побачила годину тому, була б очевидною для будь-кого. Різниця між Ренесмою годину тому і зараз була майже невловимою. Людське око ніколи б не помітило її. Але вона була.
Тіло її видовжилося. Стало трошки гінкішим. Обличчя було вже не таким круглим — на якусь крихітну часточку воно стало овальнішим. Кучерики на якусь одну п’яту сантиметра підросли. Вона самотужки витягнулася на руках Розалії, поки Карлайл рулеткою міряв її зріст, а потім окружність голови. Він нічого не записував — у нього ідеальна пам’ять.
Я бачила, що Джейкоб схрестив руки на грудях так само міцно, як Едвард обвив свої довкола мене. Його широкі брови зійшлися на переніссі в одну лінію над глибоко посадженими очима.
Ренесма виросла з однієї клітини до нормального немовляти всього за кілька тижнів. Вже за кілька днів по народженні вона мала такий вигляд, наче скоро почне ходити. Якщо вона й далі так ростиме…
Мій новий вампірський розум не мав жодних проблем із математикою.
— Що ж нам діяти? — злякано прошепотіла я.
Едвардові руки напружилися. Він точно зрозумів, що я мала на увазі.
— Не знаю.
— Ріст сповільнюється, — зауважив Джейкоб крізь зуби.
— Нам іще знадобиться кілька днів вимірювань, щоб уточнити тенденцію, Джейкобе. Жодних обіцянок я поки що не можу давати.
— Вчора вона виросла на два дюйми. А сьогодні менше.
— Якщо мої виміри точні, то на одну тридцять другу дюйма, — тихо сказав Карлайл.
— Тож робіть точні виміри, докторе, — мовив Джейкоб майже із погрозою в голосі. Розалія застигла.
— Ти ж знаєш, що я роблю все, що можу, — запевнив його Карлайл.
Джейкоб зітхнув.
— Гадаю, це все, що я можу просити.
Я знову відчула роздратування — наче Джейкоб украв мої власні слова і цілковито перебрехав їх.
Ренесма, схоже, теж була роздратована. Вона почала крутитися й наказово простягнула ручку до Розалії. Розалія нахилилася, щоб Ренесма могла торкнутися її обличчя. Через секунду Роза зітхнула.
— Чого вона хоче? — запитав Джейкоб, знову укравши мої слова.
— Беллу, звісно, — мовила до нього Розалія, і мені від цього потепліло на душі. Тоді вона поглянула на мене. — Ти як почуваєшся?
— Стурбована, — визнала я, й Едвард притиснув мене до себе.
— Ми всі стурбовані. Але я не це мала на увазі.
— Я цілком себе контролюю, — запевнила я. Зараз спрага стояла останньою в моєму переліку. Крім того, Ренесма пахла чудово — але зовсім не так, як пахне їжа.
Джейкоб закусив губу, але й не поворушився, щоб зупинити Розалію, коли вона передала мені Ренесму. Я бачила, яка напружена Роза, і мені було цікаво, яку емоційну атмосферу в кімнаті зараз діагностує Джаспер. Чи він так пильно зосереджений на мені, що не відчуває нікого іншого?