— Зазвичай дослухатися до Аліси — єдиний правильний вихід.
Джейкобові зуби скреготнули, і я бачила, що він цілком поділяє Семову думку про те, як учинили Аліса та Джаспер.
Поки вони розмовляли, я рушила до вікон у двір, намагаючись удавати хвилювання й відстороненість. Не так уже й важко було це зробити. Я сперлася головою об стіну, яка розділяла вітальню й кухню (саме тут стояв комп’ютерний столик). Я пробіглася руками по клавіатурі, й далі визираючи у вікно на ліс, наче роблю це несвідомо. Цікаво, а вампіри взагалі роблять щось несвідомо? Мені здавалося, ніхто особливо не придивляється до мене, але я не хотіла озиратися, щоб перевірити. Монітор спалахнув і ожив. Я знову пробіглася пальцями по клавіатурі. Потім побарабанила пучками по столу, ніби замислилася. Ще раз по клавіатурі.
Бічним зором я оглянула екран.
Дж. Дженкса не було, проте був Джейсон Дженкс, правник. Я торкнулася клавіатури, наче несамохіть погладила кота на колінах, про якого цілком забула. Для свої фірми Джейсон Дженкс створив елегантний вебсайт, але на головній сторінці була вказана зовсім інша адреса. Теж у Сієтлі, але поштовий індекс не той. Я запам’ятала номер телефону і знову ритмічно пробіглася по клавіатурі. Цього разу я шукала за адресою, але не знайшла нічого, наче така адреса взагалі не існувала. Кортіло зазирнути в карту, проте я вирішила, що й так занадто привертаю увагу. Ще один рух — знищити сліди своїх пошуків…
Я й далі дивилася у вікно, кілька разів потарабанивши по дерев’яній рамі. За спиною почулися легкі кроки, і я озирнулася, сподіваючись, що втримала той сам вираз обличчя, як і раніше.
Ренесма потягнулася до мене, і я розкрила їй обійми. Вона застрибнула мені на руки (від неї міцно пахло вовкулакою) і притулилася щокою мені до шиї.
Я не була певна, що витримаю це. Хоч як би я не боялася за своє життя, за Едвардове, за всю родину, це був і близько не той жах, від якого стискається все в нутрі і який я почувала за свою дочку. Має бути можливість урятувати її, навіть якщо це буде останнім моїм учинком.
І зненацька я збагнула, що це єдине, чого я прагну. Я витримаю все, що випаде мені на долю, але не загрозу її життю. Тільки не це.
Вона була єдиним, що я мусила вберегти.
Чи Аліса відала, як я почуватимуся?
Ренесма легенько торкнулася долонькою моєї щоки.
Вона показала мені моє власне обличчя, потім обличчя Едварда, Джейкоба, Розалії, Есме, Карлайла, Аліси, Джаспера — обличчя всієї моєї родини миготіли дедалі швидше. Сет і Лі. Чарлі, Сью, Біллі. Знову і знову. Вона була схвильована, як і всі ми. Проте вона була просто схвильована. Наскільки я бачила, головне Джейкоб від неї приховав. Приховав те, що в нас немає надії, що за місяць ми всі помремо.
Вона зупинилася на Алісиному обличчі — була збентежена й сумувала. Де Аліса?
— Я не знаю, — прошепотіла я. — Але ж це Аліса. Вона все робить правильно, як завжди.
Правильно для Аліси принаймні. Мені було боляче так про неї думати, але як іще можна було пояснити її поведінку?
Ренесма зітхнула — вона ще більше засумувала.
— Я теж скучила за нею.
Я відчула, як кривиться моє обличчя — шукає вираз, який би відповідав жалобі, що панувала всередині. Очі були дивно сухі; я кліпнула, відганяючи неприємне відчуття. І закусила губу. Коли зробила наступний вдих, повітря застрягло в мене в горлі, ніби я от-от задихнуся.
Ренесма відхилилася, щоб поглянути на мене, і я побачила віддзеркалення власного обличчя в її думках і зіницях. Я мала такий точно вигляд, як і Есме сьогодні зранку.
То ось воно як — коли кортить заплакати.
Очі Ренесми наповнилися вологим блиском, поки вона спостерігала за мною. Вона погладила мене по щоці — нічого не показувала, просто хотіла підбадьорити.
Я ніколи не уявляла, що зв’язок матері й дочки між нами перевернеться догори дриґом — так, як це завжди було між мною та Рене. Але я ж ніколи й не могла загадувати на майбутнє.
Сльоза набубнявіла в кутику Ренесминого ока. Я стерла її поцілунком. Вона вражено діткнулася ока й витріщилася на вологий слід, що лишився на пучках.
— Не плач, — мовила я до неї. — Все буде гаразд. З тобою все буде чудово. Я знайду вихід.
Навіть якщо це буде останнє, що я зроблю, я врятую Ренесму. Тепер я була цілком переконана, що саме це для мене залишила Аліса. Вона знала напевне. І вона залишила для мене вихід.
РОЗДІЛ 30. НЕВІДПОРНА
Стільки всього треба було передумати!
Як мені знайти час, щоб самій-одній розшукати Дж. Дженкса, і чому Аліса так хотіла, щоб я про нього дізналася?