Ти зосередься на своєму завданні. Оті дужі вурдалаки. Ми можемо їх здолати. І здолаємо! — Квіл сам підігрівав себе — це було схоже на підбадьорювання перед великим поєдинком.
Я знав, що найлегше — просто зосередитися на своєму завданні. Не так і важко було уявити, як я нападаю на Джаспера й Еммета. Я вже бував за крок від цього. Довгий час я вважав їх ворогами. І зараз зможу.
Тільки треба забути, що вони захищатимуть те, що я сам захищав би. Тільки треба забути про причину, з якої я радше волів би, щоб перемогли вони…
Джейку, — застеріг мене Ембрі, — думай про гру.
Ноги мої рухалися невпевнено, підкоряючись смиканню за ниточки.
Немає сенсу опиратися, — знову прошепотів Ембрі.
Він мав рацію. Все одно зрештою я чинитиму так, як звелить Сем, якщо він схоче того. А він хотів. Це ж очевидно.
Вожак отримує таку владу не без підстав. Навіть така дужа зграя, як наша, не буде потужною силою без лідера. Ми маємо рухатися одностайно, думати одностайно, щоб досягти успіху. А для цього тілу потрібна голова.
А що як Сем зараз помиляється? Ніхто нічого не зможе змінити. Його рішення не обговорюються.
За одним винятком.
І тут-таки вигулькнула вона — думка, яку я завжди, завжди відганяв. Але зараз, коли ноги мої обплутували нитки, я з полегшенням згадав про виняток — ба більше, з лютою радістю.
Ніхто не може заперечити рішення Вожака — окрім мене.
Я не заслужив цього. Проте я народився з силою, на яку ніколи не заявляв своїх прав.
Я ніколи не хотів ставати на чолі зграї. Не волів цього й зараз. Не бажав брати на плечі тягар відповідальності за долі нас усіх. Сем краще справлявся з цим, ніж зміг би я навіть у майбутньому.
Але сьогодні він був неправий.
І я народився не для того, щоб згинати перед ним коліна.
Ланці злетіли з мого тіла тої ж таки миті, коли я заявив своє право, яке отримав від народження.
Я відчував, як снага збирається в мені — це була водночас і свобода, і дивна, ні на що не оперта сила. Не оперта — бо сила вожака спирається на його зграю, у мене ж не було зграї. На якусь секунду мене поглинуло відчуття самотності.
Зараз у мене не було зграї.
Проте коли я рушив до Сема, який планував свої дії з Полом і Джаредом, я йшов прямо, я почувався дужим. Він озирнувся на звук моїх кроків, чорні очі його звузилися.
Ні, — мовив я до нього вдруге.
Він усе одразу збагнув — він почув, як зроблений мною вибір заглушив голос Вожака у моїй голові.
Вражений, він скрикнув і на півкроку відстрибнув назад.
Джейкобе! Що ти зробив?
Семе, я не скорюся тобі. Надто тоді, коли ти чиниш неправильно.
Він приголомшено втупився в мене. То ти… ти стаєш на бік ворогів, а не власної родини?
Вони, — потрусив я головою, щоб прояснити її, — вони нам не вороги. І ніколи ними не були. Та поки я справді не почав обмірковувати їхнє знищення, поки я не обмислив усе достоту, я сам не усвідомлював цього.
Це не через них, — гаркнув Сем. — Це все через Беллу. Вона ніколи не призначалася тобі, вона обрала не тебе, а ти й далі нищиш своє життя задля неї!
Це були жорстокі слова, але правдиві. Я зробив великий вдих, разом вдихаючи і їх.
Може, ти й маєш рацію. Але через неї ти збираєшся знищити зграю, Семе. Скільки б наших сьогодні не вижило, на їхніх руках назавжди залишиться кров.
Ми маємо захистити свої родини!
Я знаю, яке рішення ти ухвалив, Семе. Але за мене ти не прийматимеш рішень — більше ніколи.
Джейкобе, ти не можеш повернутися спиною до свого племені.
Я чув подвоєний владою голос Вожака у його наказі, але цього разу він не діяв на мене. Мене він більше не стосувався. Він стиснув щелепи, намагаючись змусити мене відповісти на його виклик.
Я втупився у його люті очі. Син Ефраїма Блека народжений не для того, щоб скорятися синові Левія Юлі.
То це кінець, Джейкобе Блек? — на загривку в нього наїжачилася шерсть, а зуби вищирилися. Пол та Джаред загарчали й ощетинилися обабіч нього. Навіть якщо ти подолаєш мене, зграя ніколи не скориться тобі!
Тепер я відскочив на крок, і з мого горла вихопився здивований стогін.
Подолаю тебе? Я не збираюся битися з тобою, Семе.
То який у тебе план?. Бо я не відступлюся й не дам тобі захистити вампірового виродка коштом племені.
А я й не спонукаю тебе відступатися.