— Еммете, Джаспере, не ці! Інші! Зграя наближається.
Еммет і Джаспер хитнулися назад; Еммет обернувся до Едварда, але Джаспер не зводив із нас погляду.
— Що в них за проблема? — запитав Еммет.
— Така ж, як і в нас, — прошипів Едвард. — Проте у них є план, як упоратися з нею. Зберіть усіх. Покличте Карлайла! І він, і Есме мають негайно повернутися.
Я неспокійно заскиглив. Вони таки розділилися.
— Вони недалеко, — промовив Едвард тим самим мертвим голосом.
Я піду роззирнуся навкруги, — подумав Сет. — Оббіжу з заходу по периметру.
— Тобі, Сете, загрожує небезпека? — запитав Едвард.
Ми з Сетом обмінялися поглядами.
Не думаю, — сказали ми воднораз. А тоді я додав: Але, певно, й мені варто піти. Про всяк випадок…
На мене вони навряд чи нападуть, — зауважив Сет. — Для них я просто хлопчак.
Для мене ти також просто хлопчак.
Так, усе, я забираюся. А тобі слід скоординувати свої дії з Калленами.
Він розвернувся й помчав у темряву. Я не збирався наказувати Сетові, тож відпустив його.
Едвард і я стояли віч-на-віч на темній галявині. Я чув, як Еммет щось бурмоче в телефон. Джаспер вдивлявся в місце, де щойно зникнув Сет поміж дерев. На ґанку з’явилася Аліса, а тоді, задивившись на мене довгу хвилину, опинилася обіч Джаспера. Гадаю, Розалія залишалася всередині з Беллою. Досі захищаючи її — від уявних небезпек.
— Це вже не вперше я тобі маю подякувати, Джейкобе, — прошепотів Едвард. — Я б ніколи про таке не наважився тебе попросити.
Мені спало на думку те, про що він уже попросив сьогодні, трошки раніше. Коли йшлося про Беллу, він міг перетнути будь-які межі. Еге ж, ще й як наважився б.
Він трошки поміркував, а тоді кивнув.
— Гадаю, в цьому ти маєш рацію.
Я важко зітхнув. Що ж, і це не вперше, коли я це роблю не для тебе.
— Правда, — пробурмотів він.
Вибач, що сьогодні мені не вдалося нічого. Та вона не хотіла навіть слухати.
— Знаю. Я насправді й не вірив, що вона послухає тебе. Але… Ти мав спробувати. Розумію. Їй не ліпше?
Його очі, його голос спорожніли.
— Їй гірше, — видихнув він.
Я не хотів думати про це. І тому був удячний, коли заговорила Аліса.
— Джейкобе, ти не проти змінити свою подобу? — запитала вона. — Я хочу знати, що тут відбувається.
Я похитав головою, а Едвард воднораз зі мною відповів:
— Він має залишатися таким, щоб підтримувати зв’язок із Сетом.
— Що ж, тоді чи не виявиш ти люб’язність і не поясниш, що коїться?
Він пояснив короткими, беземоційними реченнями:
— Зграя вважає, що Белла почала становити загрозу. Вони передбачають, що потенційна загроза йде від… від того, кого вона виношує. І вони певні, що їхній обов’язок — знешкодити загрозу. Джейкоб і Сет залишили зграю, щоб попередити нас. Решта планують на нас напасти ще сьогодні вночі.
Аліса засичала, відступаючи від мене. Еммет і Джаспер обмінялися поглядами, а тоді їхні очі метнулися до дерев.
Поки що нікого, — доповів Сет. — На західному фронті без перемін.
Вони можуть піти в обхід.
Я оббіжу навколо.
— Карлайл і Есме вже їдуть, — мовив Еммет. — Будуть тут максимум за двадцять хвилин.
— Треба зайняти оборонні позиції, — сказав Джаспер.
Едвард кивнув.
— Ходімо всередину.
Я оббіжу довкола разом із Сетом. Якщо я відбіжу задалеко й ти не чутимеш моїх думок, прислухайся до мого виття.
— Гаразд.
Вони задом рушили в дім, сторожко роззираючись довкола. Перш ніж вони зникли всередині, я розвернувся й побіг у ліс.
Я й досі нічого не чую, — повідомив Сет.
Я беру на себе половину кола. Рухайся чимдуж — я не хочу, щоб вони проскочили поміж нас.
Сет стрибнув уперед, нагло збільшивши швидкість.
Ми бігли мовчки, хвилини котилися одна по одній. Я прислухався до звуків довкола Сета також, перевіряючи його пильність.
Гей! Щось швидко наближається! — попередив він мене через п’ятнадцять хвилин тиші.
Це на моєму шляху!
Тримай свою позицію. Я не думаю, що це зграя: звук зовсім інший.
Сете…
Проте він упіймав запах, який доніс вітерець, і я прочитав його думки.
Вурдалак. Закладаюся, що це Карлайл.
Сете, вступися. Це може бути хтось інший.
Ні, це вони. Я впізнав запах. Стривай, зараз я обернуся, щоб усе їм розповісти.