Бути під началом меншого брата — ніяке не підвищення.
Ч-ш-ш! — гримнув я. — Мені байдуже, які місця ви займете. Тільки стуліть писки й приготуйтеся.
Кілька секунд потому вони з’явилися в полі зору — вони йшли, як і передбачав Сет. Першим був Джаред — у подобі людини, з піднятими догори руками. Пол, Квіл та Колін прямували слідком за ним на чотирьох. У їхній поставі не було агресії. Вони трималися позаду Джареда, нашорошивши вуха, — сторожкі, проте спокійні.
Але… дивно, що Сем прислав Коліна, а не Ембрі. Я б учинив не так, якби висилав посольство на ворожу територію. Я б не висилав хлопчака. Краще вже досвідченого бійця.
Відвертають увагу? — подумала Лі.
Може, Сем, Ембрі та Бреді зараз заходять із другого боку? Але не схоже на те.
Хочеш, я перевірю? Я можу оббігти коло й повернутися за дві хвилини.
А мені, може, варто попередити Калленів? — поцікавився Сет.
А якщо вони того й прагнуть — розділити нас? — запитав я. — Каллени й так знають, що щось відбувається. Вони готові.
Сем не такий дурний… — прошепотіла Лі, пронизана жахом. Вона уявила, як Сем нападає на Калленів тільки втрьох.
Ні, не такий, — запевнив я її, хоча від картинки в її голові мені теж стало недобре.
Весь цей час Джаред та троє вовків очікувально дивилися на нас. Було неймовірно дивно не чути, що балакають між собою Квіл, Пол і Колін. Очі їхні були порожні — нічого не можна було прочитати.
Джаред прочистив горло, а тоді кивнув до мене.
— На щоглі — білий прапор, Джейку. Ми прийшли побалакати.
Гадаєш, це правда? — запитав Сет.
Схоже на правду, але…
Еге ж, — докинула Лі, — але.
Ми не могли розпружитися.
Джаред нахмурився.
— Було б легше говорити, якби і я міг вас чути.
Я втупився в нього. Я не збирався перевертатися, поки не оціню ситуації краще. Поки вона не здаватиметься нормальною. Чому прийшов Колін? Саме це мене найбільше турбувало.
— О’кей. Тоді я просто говоритиму, — мовив Джаред. — Джейку, ми хочемо, щоб ти повернувся.
Квіл тоненько завив у нього за спиною. Він підтверджував цю заяву.
— Ти роздер нашу родину навпіл. А так не має бути.
Не те щоб я був із цим незгоден, проте навряд чи саме в цьому була зараз річ. На даний момент між мною і Семом було кілька невирішених суперечностей.
— Ми знаємо, ти почуваєш… відповідальність за ситуацію з Калленами. Ми знаємо, що проблема в цьому. Проте твоя реакція була неадекватною.
Сет загарчав. Неадекватною? А нападати на союзників без попередження — адекватно?
Сете, ти знаєш, як тримаються гравці в покер? Отож охолонь.
Вибач.
Джаред стрельнув поглядом на Сета й назад на мене.
— Сем готовий іти на поступки, Джейкобе. Він уже заспокоївся, побалакав зі старійшинами. І всі вирішили, що діяти зопалу нікому не піде на користь.
Переклад: ефект несподіванки втрачений, — подумала Лі.
Дивина, як схоже ми міркували. Та зграя вже була зграєю Сема, це вже були не «ми», а «вони». Щось чуже й інше. А найдивніше було, що й Лі так думала — що вона твердо долучилася до «нас».
— Біллі та Сью згодні з тобою, Джейкобе, що ми можемо дочекатися, поки Белла… вже сама не становитиме загрози. Убивати її не кортить жодному з нас.
Хоча я щойно насварив за це Сета, проте й сам не зміг втриматися й не фиркнути. Їм не кортить учинити вбивство?
Джаред знову підняв руки.
— Заспокойся, Джейку. Ти розумієш, що я маю на увазі. Головне: ми збираємося почекати й переоцінити ситуацію. Вирішимо згодом, чи є для нас загроза від тої… істоти.
Ха, — подумала Лі, — як закрутив!
Ти не купилася?
Я знаю, що ти думаєш, Джейку. Що Сем думає. Вони очікують, що Белла так і так помре. А тоді, гадають вони, ти будеш такий лютий, що…
Що сам очолю війну, — вуха мої притислися до голови. Здогадки Лі звучали вельми переконливо. Цілком можливо. Коли… якби та істота вбила Беллу, було б легко забути все, що я почуваю зараз до родини Карлайла. Вони б, либонь, миттю перетворилися на ворогів — на звичайнісіньких кровопивць — для мене, як і колись.
Я нагадаю тобі, — прошепотів Сет.
Я цього певен, хлопче. Питання тільки, чи послухаюсь я тебе.
— Джейку? — звернувся до мене Джаред.
Я коротко зітхнув.