– Тату! Тату! – підійшла Зойка, хотіла обійняти…
– Та залиште ви мене всі у спокої!!! – зірвався Денис на ноги. – Не можна мені ні хвилини самому побути!!! – і пішов надвір курити.
Спати ліг окремо від Наталки, біля телевізора. Сам…
Наталка усю ніч проплакала.
А на ранок за сніданком таки насмілилась спитати:
– Що ж це сталося?… Чого ти прийшов додому такий сердитий?
– А ти не розумієш?
– Ні…
– Мені Олег усе розказав! Як він приїхав, а ти від нього у веранді заховалася! Зігнулася під вікном, щоб він тебе не побачив!
– Та я підлогу мила!.. – виправдовувалась Наталка. – А як побачила Олега – відразу ж і вийшла до нього, потім тебе гукнула! А чого ж він сам до хати не зайшов? Чого під ворітьми чекав? Чого не привітався до мене?!.. Я ж його просила… – плакала Наталка над мисками.
– Та ти… Ти мене з рідним братом хочеш посварити?! Не смій про мого брата поганого казати! Я так і знав!
– Я ж нічого не кажу… Не ховалась я. Олег мене обмовляє…
– Ти вже й забула, як лежала в лікарні, а Олег тобі ліки діставав?! Як дитині памперси із Києва привіз?! Та ти йому ноги повинна до смерті цілувати!
– Знаєш, Денисе, краще б я була тоді померла… Я вже не маю сил від тебе кожного разу про той борг слухати! Скільки ж можна?!!! Та якби Олег лежав в лікарні, хіба б і я його не навідала?
– Та ти невдячна!!! У мене брат один, і мати теж одна! – кинув Денис ложкою об стіл. – А жінок, таких, як ти, може хоч і сто штук бути! І взагалі, мені набридло ходити на роботу! Я спочатку тебе вчив, потім віддав гроші за хату! А тепер маю право відпочити. Від сьогодні я до колгоспу – ні ногою, тим більше, що мені уже кілька років там не платять!
З того дня Наталка ходила в школу на роботу, а Денис сидів удома.
Як приходила Наталка пізно ввечері, бувало, не мала сил на домашні клопоти – бо все було на ній.
І просила вона помочі у Дениса.
Він обіцяв, але…
Зранку Денис ішов до матері, працював тільки там, додому повертався пізно ввечері – і відразу ж лягав біля телевізора.
А Наталці сільська рада виділила ще й шматок поля – як учительці…
Якось серед зими захворіла Наталка на простуду, але через силу таки ходила в школу: бо хто ж її замінить? Поверталася додому і в знемозі падала на ліжко, кашляла й горіла у гарячці. За той час запустила вона всю жіночу роботу в хаті – скрізь панував страшенний безлад, назбиралася велика купа брудного шмаття до прання, на кухні не було жодної чистої миски й ложки, від каструль уже смерділо. Наталка сама соромилась просити, надіялася, що Денис не витримає й таки візьметься їй хоч у чомусь допомагати.
Проте…
За кілька днів мав бути Новий рік, Наталка отримала зарплату і вирішила купити живу ялинку. На базарі вибрала найкращу, завдала на оберемок, пішла… А дорогою їй стрілися куми і впросились на гостини.
– Тільки ж… у мене немає чим вас пригостити, – виправдовувалась Наталка. – Хіба відкрию огірки… Або запарю чаю.
– Та що ти турбуєшся?! У нас із собою є вино і ковбаса! Зараз станемо разом, зваримо картоплі, що ще треба?
Зайшла Наталка з кумами в хату – а запах як із помийниці! Денис перед телевізором спить. Стало соромно…
– Що ж… Я розумію… – кума співчутливо окинула поглядом захаращену кухню.
– Вибачте, – зіщулилась Наталка. – Я ж не знала, що в мене будуть гості…
І поки чоловіки розмовляли, Наталка з кумою взялись перемивати посуд.
За рік Денис таки знайшов роботу в Києві і поїхав із села на заробітки. Наталка полегшено зітхнула…
Була весна, закінчувався навчальний рік, у школі мали початися екзамени. Наталка вже й не ходила, а літала, та все-таки не могла з усім впоратися вчасно: городи знову позаростали бур’янами, лупилися на гніздах курчата, треба було догодувати свині, дерть закінчилась…
Аж через два місяці повернувся Денис додому – і з порога попередив Наталку, що він приїхав тільки на два дні.
Як розпакував речі, не захотів навіть відпочити…
– У батьків там тої роботи назбиралось! Мати плаче, – сказав Наталці, сів на велосипеда й зник…
Аж надвечір повернувся до родини.
– Поможеш мені висапати город? – попросила його Наталка в суботу за сніданком. – Я не встигаю, вже падаю із ніг. Тих два вихідних…
– А чого ж? Я допоможу! – пообіцяв Денис.
Навіть нагострив вранці сапи…