Степан Іванович служив в авіації. Як і багато однополчан, нехтував правилами та приписами. Опромінився. Тепер це давало знати. Часто відчував себе погано, хворів.
Лікарі попереджали, що його очікують проблеми з дітьми. Але, на щастя, дружина піднесла подарунок — сина.
Зайшов до приймальні, в просторе приміщення з єдиним столиком з телефоном. Тут зазвичай сиділа секретар-друкарка, а в неробочий час — черговий. У приймальні знаходилися двері кабінетів першого, другого і третього секретарів.
Степан Іванович привітався з черговим і повернув ліворуч. Відкрив оббиту штучним, під шкіру, матеріалом двері. Навіть до секретарів, зазвичай, не стукав. Якщо не доповідали про його прихід, заходив до кабінету, лише потім питав дозволу. Так зробив і на цей раз.
— Можна?
— Не тільки можна, а й потрібно, — відповіла Галина Павлівна.
Степан Іванович поспішив зайняти місце на стільці біля стіни, а не за столиком біля столу секретаря.
Жінка встала, сіла поруч з ним.
— Все ясно, можеш не доповідати, — сказала. — Безалкогольне весілля пройшло традиційно. До тебе підсадили молоденьку дівчину, щоб легше уламати на спиртне. І пішло, і поїхало. Тобі не до бюро.
У зв'язку з вихідним Галина Павлівна була одягнена в тонке бавовняне плаття, що нагадувало халат.
У робочі дні носила ретельно підігнані, строгі костюми і сукні, переважно чорного і сірого кольорів.
Її кабінет набагато менше кабінету першого секретаря, але майже копіював його. Тільки стіни не з відполірованої до блиску деревно-стружкової плити, покриті шпалерами. Не було у третього секретаря і крісла. Сиділа вона на жорсткому дерев'яному стільці зразка 1953 року.
— Чому? — відповів інструктор, намагаючись приховати тремтіння в довгих руках. — Все побачив зсередини, як є насправді.
Їхні стосунки з Галиною Павлівною будувалися на дружніх засадах. Жодного разу вона не підвищила на нього голос. Не давила, не загрожувала. Прислухалася до думки підлеглих, але якщо приймала рішення і давала завдання, вимагала неухильного його виконання.
Степан Іванович розумів, що секретар зажадає конкретної відповіді на раніше поставлене запитання.
— Що на бюро будемо доповідати, який досвід узагальнювати? — запитала спокійно.
— Ще не вирішив. Скажу тільки одне — узагальнювати нічого.
— Розглядаємо стан справ у передовому господарстві, голова якого — друг першого секретаря обкому партії, член бюро райкому, постійно спілкується з міністром сільського господарства країни. За задумом обкому партії цей орденоносний колгосп повинен стати прикладом для всієї області. А узагальнювати-то, виходить, і нічого. Все як у інших.
— Так воно і є.
— Не знаю, що робити. У райкомі і обкомі про тебе склалася погана думка. Незадоволені тобою, особливо після виступу на районному сході.
— Що хочете, те й робіть. І так вже забрехався — далі нікуди. Всю країну втягнули в комедію, тому що Генеральний секретар вирішив боротися за тверезий спосіб життя.
— Все в порядку речей. Країна спивається. Бюджет району тримається на спиртному. Оголосили зону тверезості, залишилися без бюджетних надходжень. Але ми не повинні будувати своє благополуччя на нещасті інших! Нещодавно приїхала в одну з бригад колгоспу імені Ворошилова. Там заготовляли зелені корми. Не побачила жодного тверезого обличчя. Більшість — п'яні. Ти розумієш?!
Галина Павлівна поклала ногу на ногу, оголивши круті коліна, по-домашньому зручно і невимушено затиснула на них долоні рук. Повернула до інструктора молоде, в ластовинні обличчя, чекаючи від Степана Івановича відповіді.
— Немає реальної боротьби з пияцтвом і алкоголізмом, все в черговий раз перетворили в пропагандистську кампанію. Люди як пили, так і продовжують пити. Треба ставити реальні завдання, а не вирубувати за вказівками зверху по всій країні виноградники. З цього нічого не вийде.
— Відкладемо дискусії на потім. Зараз перед нами — конкретна ціль. Узагальнити досвід роботи колгоспу. Іншого не дано. Твій обов'язок — знайти кілька позитивних фактів, а потім вказати на недоліки. Невже це складно!?
— Ні! — погодився з нею інструктор.
– Їдь в колгосп «Батьківщина», тільки не похмелитися. По крихтах збирай весь позитивний досвід. На бюро буде присутній представник обкому партії, швидше за все, наш шеф — завідувач відділом пропаганди і агітації. У разі чого — не допоможу.
Галина Павлівна зайняла звичне місце за столом, даючи зрозуміти, що розмову закінчено.