— Ситуація в країні, — відповів Дяківський, — може покращитися двома шляхами: або всі, як один починаємо наполегливо й самовіддано працювати на благо Вітчизни, або з неба спускаються янголи й без нашої участі будують нам Царство Боже. Позаяк я раціоналіст і не вірю в чудеса, то буду чекати янголів.
(Десь я вже чув цей жарт).
У цьому жарті більше сенсу, ніж здається. Справа в тому, що янголи (і біси) присутні в наших справах (й у нашій історії) значно більшою мірою, ніж здається.
Ми мешкаємо на містичній території. В назві «Україна» приховано натяк на те, що це — Прикордоння. Між світом живих і світом духів.
Якби в будь-якій іншій країні (чи то Польщі, чи в Америці, чи у Саудівській Аравії) захотіли б убити водія та охоронця спікера парламенту, їх би застрелили з автомату, або ж підклали бомбу чи переїхали б машиною. У нас їм зупинили серця. І ми не дізнаємося ніколи, яким способом.
(Казали, що вони отруїлися неякісною горілкою або технічним спиртом. Хоча навіщо їм така екзотика? Халдеї спікера могли б собі дозволити й коньяк).
Загроза імпічменту у Сполучених Штатах. Президент кохався з дівкою. Дівка, як і всі вони, підступна. Він, як і всі вони, бреше конгресу. Все звично й зрозуміло.
Загроза імпічменту в нас. Таємниче зникнення маловідомого журналіста, тіло якого згодом з’являється невідомо звідки, без голови, шкіри та ДНК. Досі не зрозуміло, чи це тіло належало зниклому, чи воно не належало нікому. З-під президентського дивану вилазять майори, перевертні й упирі. І раптом усе закінчується, ніби хтось видер наступну сторінку роману жахів.
Як здобувають популярність на заході? Він молодий, енергійний, висловлює сподівання нового покоління. Або символізує консерватизм, повернення до вічних вартостей. У нього добре тренована усмішка, він виводить економіку на нові рубежі. Все предметно-конкретно.
Те саме на сході. Він відмовився від палацу, щоб жити в печері. Він не пропускає намазу й убиває американців. Він культова фігура. Зроміло чому, зрозуміло для чого.
Як набувають популярності у нас? Таємничо! За що ми всі любимо нашого бухгалтера (так називали Ющенка)? І слабак, і боягуз, і не усміхається, і не здійснював хаджу, і видно, що всіх здасть, а я його обожнюю!
Може, справа у підписі кров’ю на певному папері?
Чи міністр оборони! Це ж гоголівський персонаж! Ракети в нього не просто порушують ТТХ, вони поводяться з особливим блюзнірством, ніби на них верхи катається лукавий.
(Під час навчань, ракета ППО, випущена над Чорним морем, полетіла не туди й влучила в москальський літак, який віз євреїв з Тель-Авіву, здійснила мрію українського націоналіста з анекдотів. Під час інших навчань прострочена ракета влучила в житловий будинок у Броварах, дивом нікого не вбила. Після цього навчання сил ППО були надовго припинені, багато відділів розформовано).
Коли Гоголь писав на українському матеріалі, він мимоволі був містиком. Коли ж на москальському — сатириком. Там у нього маленькі люди в кумедних ситуаціях, зрозумілі люди у побутових пригодах. Але в Миргороді та Диканці — химерні персонажі у таємничих обставинах.
Нам тут усе трактують політологи. Соціологи здійснюють статистичні дослідження. І чим більше трактують, чим більше досліджують, тим більше каламуті. Все могли б пояснити циганки та бабки-ворожки, та в них не те питають.
Історики теж не потрібні. Вони своїми хронологіями ґвалтують нашу національну бісівщину. Погляньте на українську минувшину неупередженим оком. Події без причин, без закінчень, очманілі персонажі, з очима повернутими в себе, упирі й святі.
Наша історія — астральна. Вона вся по той бік. Її мав би писати не Плутарх, а Св. Іоан.
Нам не вдаються раціональні вчинки. То, може, й не треба? Як не варто, наприклад, кочівникам картати себе за неуспіхи в рільництві, їм треба вдосконалюватися в обході лівого флангу землеробів, щоб мати те, що й вони, тільки швидше й більше.
Можливо, наше — це експорт не металопрокату, а містики? Вдається ж американцям експортувати сни — продукцію Голлівуду. А сто років тому ніхто не повірив би, що цей трюк зможе стати надпотужною економічною галуззю.
Кабінет міністрів, напевне, має змінити маніру своїх засідань. Їм треба придбати кришталеву кулю та споглядати крізь неї свічку. Або взятися за руки й утворити магічне коло. Або піти до церкви й помолитися.
Ми не Америка й не Афганістан. У нас янголи й біси почуваються краще, ніж економісти й терористи. Наша підсвідомість влаштована інакше. Марно шукати у співвітчизника едипового комплексу. Натомість, як каже Топчій, він з вами привітається і усміхнеться, а за тиждень у вас нирки відваляться.