Проте питань національної оборони ми торкнемося другим разом.
Тут у голову доповідачу полетіло яйце. Він, мабуть, чекав на щось подібне й встиг ухилитися. Хтось із групи підтримки кинувся на метальника неподалік мене, того стали захищати, почалася сутичка.
— Валимо звідси! — гукнув я дядькові та Юркові. Я тримав тубус з картиною, не варто було потрапляти з ним до мусарні.
Ми вибігли й рушили до моєї автівки неподалік.
— Я не розплатився за каву, — згадав Юрко.
— Ти вчинив акт революційної непокори, — заспокоїв його дядько, — цей заклад надає місце антинародним презентаціям.
— Мені сподобалася ідея експорту містики, — сказав я.
Юрко пішов шукати старих знайомих, сказав, що в них і переночує, а ми поїхали до готелю «Жорж».
Ми взяли номер на двох. Я прийняв душ. Дядько Петро не зловживав зручностями, бо «гігієна — ворог спецназу». Він любив розповідати, що монголи ніколи не милися й завдяки цьому завоювали півсвіту.
— А ще вони їли воші, — додав я. — Можеш не йти вечеряти, я принесу тобі з кухні жменю тарганів.
Проте в ресторан ми спустилися разом. Він був майже порожній. В глибині зали самотньо вечеряв Дяківський. Певне, зупинився в цьому ж готелі.
Ми підійшли до нього, він подивися на нас насторожено. Було помітно, що йому трохи перепало в бійці — з носа стирчала вата.
— Були на вашій презентації, — сказав я, — дуже сподобалося, вдалий перформанс наприкінці, але нам не вистачило примірника вашого твору.
— Ці книжники й фарисеї розтоптали й розірвали весь презентаційний тираж, — сказав Дяківський. — Сідайте, — він кивнув на стільці біля свого столу.
І продовжував:
— Анаксіман казав, що з тиранами треба говорити або якомога менше, або якомога солодше. Нині так треба говорити з електоратом.
— Сонечко, — сказав дядько Петро офіціантці, — дай чорного чаю, а тоді — багато смаженого м’яса.
— Виберіть у меню.
— Не можу. Я читаю лише римовані тексти. Вибери сама.
— Пити ми не будемо, — сказав я дядькові, — хіба що три-чотири пляшки червоного вина.
— Важко вам захищати президента, — звернувся я до Дяківського, — в будь-якому місці за межами обласного управління внутрішніх справ?
— Мусить же ж бодай хтось прихистити змерзлу пташечку правди! — зітхнув він. — Справа не лише в грошах. Кучма — єдиний українець, який нині протистоїть бюрократичному Інтернаціоналу. Що зробиш! Справжні, не бутафорські, антиглобалісти — малосимпатична публіка: радикальні мусульмани, латиноамериканські наркомарксисти та пострадянські корупціонери.
Уявляєте, як було б чудово, якби він раптом розірвав ланцюги умовностей, подолав інерцію і видав, скажімо, такий декрет: «До зброї, браття! Вітчизна в небезпеці! Закордонні підривні центри ось уже тривалий час дестабілізуть державу з метою розчленувати Кончу-Заспу, позбавити нас самостійності, газопроводу й мене. Зрада звила собі гніздо у Верховній Раді. Тому я розпускаю її й беру на себе відповідальність за все! Тобто, за все добре, а за все погане я спитаю з них. Усі пораженці, панікери, ворожі інформатори будуть публічно каятися. Порушено кримінальні справи на всіх, хто заважав нам підняти пенсії в чотири рази, зарплатню бюджетникам — у шість, дати кожній дитині по шоколадці. По дві шоколадки!».
— Якби він наважився на таке, я б вбивав для нього щомісяця по журналісту, — сказав я.
— Це поставило б опозицію перед вибором: тюрма чи революція, — сказав дядько. — Але що б там хто не казав, революційний потенціал є. З впровадженням диктатури, цей потенціал отримає справжню мету та добрий привід проявитися.
— Хай проявиться, — сказав Дяківський, — революційна диктатура — це ще краще, ніж контрреволюційна.
Дяківський не пив узагалі, але з цікавістю спостерігав, як напиваємося ми.
Мені була цікава його думка за останні події в Абхазії, я знав, що він колись партизанив там.
Він посміхнувся й сказав:
— Настала осінь і бомбардувальники потяглися в теплі краї. В Абхазію та Афганістан.
Абхазію намагається здобути Руслан Гелаєв — чи не найздібніший, у суто військовому плані, з чеченських командирів.
Пам’ятаю, одразу після завершення першої чеченської війни, я прилетів до Грозного, щоб зустрітися з ним. У новоствореному чеченському уряді він обіймав посаду віце-прем’єра з питань відбудови країни.