Треба щоб хтось тихо вирішував проблеми, так, щоб ви не мали до цього жодного стосунку. В ім’я Томаса Мана, милостивого, милосердного!
Він наказав водію зупинитися, ми були вже в районі Паньківської:
— Вам виходити. Колись до «Доктора Фаустуса» підштовхнув мене Курінський. Ви не знаєте його, бо він геній. А генії — це ще не ваше коло спілкування. Так ось, я пригадав розмову, де він згадав про правило Шьонберга, згідно з яким, наскільки я зрозумів, початкова музична тема не має бути повторена впродовж твору.
Щодо культури, буття — завжди становлення, інакше це не є буття в культурі. У зв’язку з цим мені подумалося, що якщо до Царства Небесного можна потрапити лише через Христа, то ворота до пекла, цілком можливо, прикрашені Буддою. Бо саме пекло влаштоване по-буддистськи — як нескінченне повторення. Завжди повторення. Яка втома!
Я беру вас на роботу. Вірніше, на війну, на Ідіотомахію. Почніть з того, щоб захистити мене від ідіота Льови.
— Я б хотів, щоб це була не робота, але партнерство, де ви, звісно ж, старший партнер!
— Виходьте, я хочу спати. Наберіть мене в суботу, ось візитка мого водія. Він нас з’єднає.
Грошей лишалося мало. Поляк привезе виручку за натюрморт добре, якщо за місяць. Єдиним перспективним джерелом доходів міг бути лише Клуб. Проте для заходів з кришування потрібні бодай якісь люди, а в Києві в мене нікого не було. Дядько Петро мав рацію — мєнти перемогли бригадних у класовій війні. Ті люди, яких я знав колись, сиділи, бігали чи лежали. З кримінальними рештками я гребував мати справу, а з ментами ще треба було налагоджувати зв’язки, для цього теж доведеться переступати через себе.
Й тут я згадав за Дяківського. Навколо нього, судячи з преси, крутилася якась кількість мутної публіки — учасників регіональних конфліктів, футбольних хуліганів, активістів націоналістичних тусовок.
Я зателефонував йому й сказав, що хочу познайомити його з представником Держдепу США.
Представника Держдепу я знайшов у генделику біля Бесарабки, де він завжди обідав. Він знову був з панянкою литвинсько-грузинського походження, до якої, здається, встиг сформувати у себе серйозні почуття. Юрко ходив між столиками й приставав до відвідувачів зі своїми звичайними розпитуваннями. Я підсів до панянки, в її очах були сльози: «він з чужих столиків збирає недоїдену їжу, яка лишається, каже: щоб не пропадала».
Я заспокоював її: відсутність сором’язливості трохи дратує в ресторані, проте, певне, допомагає в ліжку. Якщо в людини нема комплексів, значить відсутні сублімації. Людина, яка здатна харчуватися недоїдками не під страхом неминучого розстрілу, і є ніцшеанською надлюдиною. Зрештою, користуємося ж ми жінками, надкусаними кимось іншим. Чим вони відрізняються від відбивної?
Я забрав Юрка, й ми пішли на Шевченківський провулок, куди мене запросив Дяківський.
Його офіс виявився страшнуватим підвалом з трубами теплотрас, невибіленими стінами й закапелками з низькими бетонними стелями. В одному з тих закапелків стояв диван, на ньому лежав Дяківський і медитував на дзюрчання води в трубах. Нас провів до нього нукер у камуфляжних штанях і чорному бомбері.
— Як ся має Держдеп? — спитав Дяківський.
— Ніби не скаржиться, — відповів Юрко, — а що Президент? Призначив нарешті нового міністра внутрішніх справ?
— Так отож! Вічно ці дослідники-слідопити все псують. Не встигнеш повірити в якого-небудь симпатичного привида, як з’являється знавець і пояснює все рухом повітря у вентиляційних шахтах. Не дає досхочу насолодитися страхом.
Тільки почнеш розповідати, що бачив у суботу летючу тарілку, як тут-таки з’явиться в компанії астроном-аматор і повідомить, що то був супутник.
От і цей міністр з таких. Не встигли призначити, а він уже все знає. Ну хто його просив розкривати це вбивство!
Це ж культурогенне вбивство, як у вас Кеннеді, без нього не уявити сучасної масової культури. Там необхідна таємниця. Таїнство!
Ми все життя читали Дюма та Стівена Кінга, і ось українці вперше зацікавилися УКРАЇНСЬКИМИ пригодами. Не тими, що в XVII столітті, але тими, що тут і зараз.
Гонґадзе, піддиванний майор, касетні голоси — це не факти політики, але факти культури, складові нового міфу.