Камінь теж опирається різцю, але ж він поза мораллю.
Моральні норми створені смертельно втомленими людьми. Ці норми мусять бути переглянуті, адже ми сповнені сил, ще не відбиті нирки, і ми не віримо, що тюрма збудована саме для нас.
Коли засурмить сурма, і Господь покличе всіх перед стопи Свої, Він не судитиме нас за наші вчинки. Він простить нам усі наші гріхи. Він судитиме нас за те, що ми не вчинили, не за наші поразки, а за те, що ми не захотіли перемогти, за те, що не втрутились у бійку.
От ви колись закінчите навчання, й майже ніхто з вас не буде працювати за спеціальністю. Вам і вам (я показав рукою на двох дівчат) поталанить вдало вийти заміж за грубезних потворних успішних бариг, які перед тим покинуть своїх дружин з причини кризи середнього віку.
Ще декількох бачу, які за рік-два знайдуть роботу в ескорті. Решта скнітимуть. Он ті хлопці зіп’ються, хоча он той, здається, вже на амфетамінах, лише один захоче весело й бадьоро жити життя.
Йому я розкажу про засади індивідуальної економічної політики:
— Отже, мій невідомий друже, задуши в собі баригу. Все що є витрачай одразу. Не накопичуй.
Це дуже важливо — дбати за структурою своїх витрат.
Чи ти живеш на сто гривень у місяць, чи на десять тисяч доларів, структура витрат має бути однакова — більша частина на пригоди, зброю та допомогу ближнім.
І завжди легко розставайся з грошима. Більше гусарства. Ліпше пропити, ніж скніти над накопиченнями.
Коли позичаєш, прощайся з цими грошима, не розраховуй, що повернуть.
Якщо раптом повернули, вважай це подарунком — одразу пропий чи пожертвуй хворим дітям.
Вчись у циган. Народжуй дітей, незважаючи на спроможність їх прогодувати. Бог допоможе.
Якщо кохана стимулює тебе до заробітку, полиш її.
Окрім того, нещасне кохання продуктивніше за щасливе. Присвяти їй сумний сонет, і сум мине.
Здатність притягувати гроші — містична. Кількість притягнутих тобою грошей не залежить від твоїх здібностей, освіти та вкладених зусиль.
Залежить лише від талану. Тим, хто не напружується, таланить більше.
Машину вдалося продати за третину вартості (бо без документів). Я доклав майже всі гроші, що прихопив з дому, й цього вистачило на один паспорт з британською візою для Вовчика. Він називався тепер Ройтблат Олександр Веніамінович і мав летіти як учасник чемпіонату світу з фехтування, що відбудеться в Лондоні. Двічі чемпіон світу, тричі — Європи (на той момент він важив десь кілограмів сто двадцять). На квиток довелося позичати.
Ми пили цілу ніч перед його відльотом. Вовчик останні тижні конкретно закидався трамадолом. Я не вживав. Хіба що іноді трохи нюхав уранці.
Я вмовляв його подивитися колекцію Акрополя в Британському музеї. Він відповідав, що не запам’ятає, як це називається, і що коли я приїду до нього, ми вкрадемо її, а тоді роздивимося.
«Там багато тон, Вовчик, — засумував я, — ми не вивеземо її». Крім того, він не знав жодного слова англійською. Що він там робитиме? Як виживе?
Митницю та паспортний контроль він проходив не в повному адекваті. Але пройшов. П’яним таланить.
Співкамерник зник, мабуть, про всяк випадок виїхав до Москви чи ще далі в глибини Азії, до Туркменії, займатися газовими справами. Телефон був відключений.
Весь початок весни я промарнував у страху, невизначеності й депресії. Я вештався київськими вулицями, розглядав передвиборчу рекламу, уявляв, як зробив би її кращою, читав чудові «Прогулянки Флоренцією» божевільного Рьоскіна і мріяв за Італію.
Він дуже тонко зауважує: вище торжество високого мистецтва полягає в тому, що яка б мізерна частина його не вціліла, вона завжди буде прекрасною. Поки ви можете бачити бодай дещо, ви бачите майже все. Так ясно увічнюється душа митця його рукою.
Він стовідсотково має рацію, той Рьоскін. Як часто я відчував подібне, споглядаючи прекрасні уламки античності. Бо мистецтво — це те, що поза технікою (хоча техніка надважлива), воно творить чудо, а не лише форму.
Я сам собі здавався уламком скульптури, понівеченим безбожними кальвіністами, надгробком ренесансного лицаря, в якому лише поглядом Рьоскіна вдається розрізнити те, що колись буяло.
Раз на тиждень я, як завжди на задньому сидінні авта, бесідував з «лідером». Дяка Богові, в нього завжди була потреба потероризувати когось зі своїх подільників чи давніх знайомих. Він, як дитина новим мультикам, радів висадженим вибухом дверям, перебитим кінцівкам, спаленим автівкам.