— У жодному разі! Я мав з вами справи виключно зі щирої симпатії до вас, далі звертатимуся до мусорів. Ми так мило бесідували… Мій клуб нараховує вже більш, ніж півтори тисячі членів. Уявляєте, мій дефіцит спілкування?
Мою ступінь відчуження від цього натовпу?
— Дуже шкода. Мені бракуватиме ваших уроків.
— Тоді дам вам останній. Не майте ілюзій щодо сенсу нашого з вами віросповідання. Антисеміти-неоязичники закидають нам єврейські корені нашої віри на тій підставі, що євреї розіп’яли Христа та знищили більшість апостолів.
Але насправді християнству нас навчили греки. Так ось, греки вважали, що більшість людей є лише знаряддями, що розмовляють.
Воістину, Христос радить любити ближніх, Він не наказує їх поважати.
Ми маємо допомагати їм, опікуватися ними, пестити їх, але не брати до уваги їхні розважання.
Ми, бува, забуваємо настанови наших учителів і прагнемо зробити «людину» з нашого водія чи бухгалтера. Багато чоловіків так нерозумно вчиняють зі своїми жінками.
Деякі жінки є сильними особистостями, людьми, але з притаманною жінкам недалекоглядністю прагнуть перетворити на «людей» тих нікчем, яких тримають поряд з собою в якості чоловіків.
Якби вони читали Біблію замість слухати маячню, на зразок цієї, то знали б, що Господь Саваоф вже колись сотворив людину з бруду. Далі цю потвору довелося виганяти від Себе. Ви сподіваєтеся впоратися успішніше за Вседержителя? Не смішіть Люцифера! У нього на всіх вистачить яблучок.
Людей мало, а буде ще менше. Всіх їх уже виловили або виловлять незабаром. Решту — просто любіть, не креативте. На відміну від грецьких «знарядь, що розмовляють», наші розмовляють забагато. Їхні розмови, «думки», їхній «вибір» — це і є той хрест, який несе сучасний християнин.
Старовинний християнин просто відсилав їх до стайні на порку.
Він замовк і подивився у вікно. Натовп потроху розходився. Заявлений опозицією безстроковий мітинг завершувався. Було холодно і вогко.
Дяківський не зміг влаштувати мені британську візу, зробив іспанську. Вовчик телефоном розказав, що гастарбайтери в Іспанії заробляють гроші на квиток на паром та перебираються до Англії. Британські прикордонники та працівники міграційної служби перевіряють прибулих вибірково, тому багатьом вдається прорватися. «Ти не канаєш під гастарбайтера, тому тебе не зупинять».
Нарешті Дяківський вчергове назавжди розірвав зі своєю кореспонденткою і озирнувся навколо. Перше, що потрапило йому на очі, була моя меланхолія.
— Ходімо повечеряємо, — запропонував він. — У жінок є суттєвий недолік: відсутність вимикача. Їх доводиться позбуватися, коли мелодія набридає.
Утім, виглядав він так, ніби позбулися його.
Він катував виделкою салат, але не їв, а казав: «Наші попередники завжди зауважували на класових чи національних аспектах революції. Жіноча емансипація сприймалася як побічний ексцес. Й лише віднедавна усвідомили, що в основі перевороту — перверсія. Як прикро, що людина — не одностатева істота! Саме розділення статей лежить в основі поневолення. Маркс наголошував на продуктивних силах та виробничих стосунках. Проте головне виробництво — це виробництво людей. Виробничі стосунки — це статеві стосунки. Саме вони не встигають за змінами технологій. Для народження й виховання не обов’язкова сім’я. А незабаром без чоловіка геть зовсім можна буде обійтися в акті зачаття.»
— Колись і без жінки, — додав я. — Від штучного зачаття до штучної утроби.
— Амінь! Так ось, у світі нині паралельно здійснюються два революційних процеси — ісламський та млявий лівий. Кожен з них дає свою відповідь на основне питання революції — статеве. Ісламісти-ніцшеанці (йдеш до жінки, прихопи канчука), вони жіночу емансипацію накривають паранджею. Жінка — знаряддя, отже має бути подібною на знаряддя.
Натомість, ліва революція бачить вихід у гомосексуалізмі. Все одно скільки статей, кожна стать самодостатня. Людина поводить себе, як одностатева істота через ігнорування протилежної статі.
Я погодився з ним:
— Позаяк християни ігнорують розвиток і наголошують на збереженні традиційних статевих, отже виробничих стосунків, вони програють.
Я замовив горілки. В Дяківського задзвонив телефон. Він поглянув на номер, який висвітлився на екрані, й кілька секунд вагався — чи відповідати.
Тоді відповів і вийшов розмовляти на вулицю. Це була його кореспондентка.
«Вона зараз приїде, — сказав він, коли повернувся, — але ти не тікай. Додаватимеш мені мужності.»