Яка географія Царства Небесного? Що там взагалі відбувається? Чи є там мєнти? Віра — це основне. Не у що вірити, а просто інтенсивність віри.
Я не знаю, що там. Я не знаю, до чого приведемо МИ. Я не знаю, які загрози насправді прийдуть найближчим часом, і проти чого ми будемо боротися. Я знаю тільки те, що причиною, кінцем, наріжним каменем сьогодні є тільки МИ. І наше уявлення про кадрову політику Архангела Михаїла. Для всього світу в найближчі сто років. Починаючи із завтрашнього дня.
І ми будемо робити оці звичайні речі, які багато разів робили до нас, але з новою вірою (а нове для нас — тільки наше ім’я, все інше — старе. І все вже було старим у часи Ісуса Христа. Він нічого нового не сказав, крім того, що Він є Двері, і в Царство Небесне можна увійти тільки через Нього). Усе нове, що сказано в Євангелії — це слова Ісуса Христа про самого себе. Він просто пропонував людям Себе і Царство Небесне, про яке кожен мав здогадуватися сам (у міру власної зіпсованості).
Ми маємо наслідувати Христа. Не тільки тому, що це добре, а тому, що у нас немає іншого виходу. Ми не придумаємо нічого нового. Ми віримо у всю спільноту, яка є сьогодні підніжжям Ісуса Христа. Більше нічого ексклюзивного. Нічого нового, що могло б дратувати людей, звертати їхню увагу. І коли ми приходимо, усі одномірні не усвідомлюючи відчувають страх і спрагу. Мені дивно, що багато з нас усе ще проявляють дурнуватий, непотрібний і шкідливий скептицизм щодо наших близьких перспектив.
Ми вже згадували більшовиків, які боролися не проти царизму. Вони боролися проти тимчасового уряду, який прийшов йому на зміну. Як і нам, мабуть доведеться, у перший раз серйозно виступити не стільки проти режиму, скільки проти тих, хто його повалить. У нас були великі попередники, які стикалися з тими самими проблемами, з якими стикаємося ми. І ті люди, які робили революцію, і ті люди, які протистояли цій революції, і ті люди, які в 30-х і 40-х роках молилися і стріляли на Західній Україні. Молитися і стріляти нам іще доведеться дуже багато. І я сподіваюся, що все ж-таки молитися більше, ніж стріляти. І ті люди, які повставали у пізніші роки. Усіх цих людей ми повинні згадувати. Тіла їх лежать у землі, але душі — у Царстві Небесному, очікують на нас. І ми туди зможемо увійти тільки в тому випадку, якщо будемо у чомусь крутіші за них. Тому що менш крутих у Царство Небесне вже не беруть. Там забагато народу. Забагато людей, котрі виявляли чудеса мужності. Забагато тих, котрі творили чудеса віри. Тому не потрібні повторення. Потрібні лише ті люди, які увійдуть в історію. Тільки ті люди, які перевершать попередників, яких згадуємо через молитву за них. І я хочу звернути увагу наших братів, на те, що ми в цьому плані сильно не доганяємо. Молитися важливіше, ніж стріляти. Спонукаючі мотиви важливіші за технічні навички. Талібан створили люди, які значно більше молилися, ніж стріляли. І вивчення сур із Корану та регулярне творення намазу було корисніше з військової точки зору, ніж уміння корегувати мінометний вогонь.
І свого часу християни перемогли майже без пострілів.
І коли мусульмани почали діяти, багато народу було покрутіше за них, мали довші мечі і були сміливіші. Перемагали не мечі, а намаз п'ять разів на день.
Давайте будемо вірити хоча б, як наші брати мусульмани. Віра не може бути запрошенням до сну.
Ми з вами досі не перемогли, бо не вміємо помолитися.
Про дорогу, про перемогу і про успіх. Якщо ми не вміємо молитися про перемогу, не буде перемоги. І мусульмани, і ліві терористи у 60-х роках починали одночасно. Про лівих екстремістів у Європі вже всі забули. А мусульманська революція живе, процвітає і незабаром переможе. У тому випадку, якщо ми не розгорнемо революцію християнську. Християнська революція означає те, що ми будемо добрими християнами, ліпшими, ніж вони є мусульманами.
XXI століття будуть творити релігії, попри технології. Якщо хтось думає, що просто надувши щоки і розпустивши соплі пузирем, ми чогось досягнем — він помиляється. Нічого не досягнем. Бог досягає. Ми можемо бути лише хорошим знаряддям. А для цього доведеться бути добрими християнами. На повному серйозі молитися. Молитися і стріляти. Стріляти і молитися.
Людина має поставити себе. Поставити себе важливіше, ніж політикувати. Бо політика найчастіше — це форма компенсації. Тут ти лох лохом, а потім вийшов на майдан і відчув себе людиною хвилин на п’ятнадцять, а потім повернувся — і ти знову лох, у себе в університеті, на роботі, чи вдома.