— Краще не їхати, — повторив Ожогін, проводжаючи Варвару Карпівну додому. — Час, самі знаєте, тривожний, а за містом не зовсім безпечно.
— Я спробую не їхати, — промовила Тряскіна на прощання, — мені самій дуже не хочеться…
Велика штабна машина стояла на подвір'ї гестапо. Вісім автоматників і лейтенант Штерн уже сиділи в ній. Передні місця були призначені для Гунке і Тряскіної.
Коли начальник гестапо вийшов з дверей, шофер включив мотор. Машина тихо зарокотала. Гунке озирнувся, очікуючи Варвару Карпівну. Вона не виходила.
— Штерн, викличте її! — розпорядився Гунке.
І лейтенант, вискочивши з машини, кинувся в приміщення.
Його квапливі кроки дзвінко залунали в коридорі.
Гунке зійшов по східцях і сів поруч з шофером. Минуло кілька хвилин. Мотор тихо рокотав. Тряскіної все не було.
Нарешті на ґанок вийшов Штерн у супроводі Варвари Карпівни. Вона нерішуче зупинилася біля дверей, але лейтенант взяв її за лікоть і допоміг зійти вниз, до машини. Гунке люб'язно відчинив дверцята.
«Я не можу», хотіла сказати Тряскіна, але зрозуміла, що іншого виходу немає: поїздка неминуча; якщо вона буде наполягати на своєму, то відмова може накликати на неї підозру.
Хлопнули дверцята, мотор заревів. Шофер дав короткий приглушений сигнал і включив швидкість. Машина виїхала з двору.
… В цей час Сивко, Хапов і Повелко від'їхали від лісової дороги.
— Не підведуть? — спитав Сивко і очікувально подивився на Повелка.
— Діло вірне: ці міни працюють безвідмовно… Сивко потягнув віжки на себе. Кінь зупинився. Двоколка важко осіла на ресори.
— Ходім подивимося здаля, — сказав Сивко і, зіскочивши на землю, прив'язав коня до дерева.
Вже іншим, кружним шляхом усі троє попрямували до замінованого місця.
… Від вибуху двох мін штабна машина піднялася в повітря і, перевернувшись, упала в кількох метрах від дороги. Живими залишились Гунке, есесівець-автоматник і Варвара Карпівна. Перше, що почув Гунке отямившись, — це стогін. Стогнала Тряскіна. Вона стогнала все голосніше, стогін переходив у крик.
— Тихше, ви! — засичав Гунке, боячись, що крик приверне увагу когось із лісу.
Він не сумнівався, що на місце вибуху прийдуть партизани. Піднявши голову, Гунке подивився навкруги. Навколо нікого, поруч — ліс. Не звертаючи уваги на біль, він сперся обпеченими руками на щось тверде і став на коліна. Тряскіна знову застогнала. Гунке нахилився до Тряскіної і затулив рукою їй рот. Але вона продовжувала стогнати.
Тоді він вийняв з кобури парабелум і з люттю сильно вдарив Тряскіну рукояткою по голові. Вдарив раз, другий, третій… Жінка здригнулась і замовкла.
… Пройшовши кілька кроків по дорозі, Гунке круто повернув у ліс, де сховався уцілілий автоматник, і швидко побіг, не звертаючи уваги на віття, які шмагали обличчя й руки. Він спотикався, падав, знову вставав і біг, біг, боячись відстати від солдата і залишитись у лісі самому, йому здавалося, що ззаду за ним хтось біжить, що звуки посилюються, наближаються. Гунке зупинився, різко обернувся, виставивши вперед пістолет. В очах горіли злі вогники, руки тремтіли. Та поблизу нікого не було. Навколо стояв нестерпно мовчазний і спокійний ліс. Гунке обернувся, але солдат уже зник з очей.
Пересікаючи невелику галявинку, Гунке спіткнувся, скрикнув і впав. Хтось шарахнувся вбік. Це був есесівець-автоматник.
— Пити… пити… — промимрив начальник гестапо, підповзаючи рачки до солдата.
Солдат сплюнув, витер рукавом губи. Він важко дихав: спрага мучила його не менше, ніж Гунке.
— Пити… — підводячись на ноги, прохрипів начальник гестапо.
Солдат озирнувся, відірвав од мундира клапоть сукна, який теліпався на нитці, і глухо промовив:
— Не пити, а тікати треба. Я бачив трьох чоловік… Я заплутав слід.
Гунке зблід. Значить, він не помилився, коли чув підозрілі звуки ззаду!
— Ходім, — сказав він і, зробивши крок, скривився від болю в коліні.
Вже смерком вони дійшли до болота. Зупинились. Коліно Гунке розпухло, завдаючи йому гострого болю. Але ще більше мучила спрага. Гунке облизував засмаглі губи і дивився на болото. Там була вода. Від безкрайньої трясовини віяло вологою.
Солдат-есесівець теж хотів пити і першим почав, промацуючи ногами грунт, пересуватися з купини на купину. Гунке пішов за ним.