— Якщо князь Пик дізнається, що ти у замку…
Зовнішні двері септу з хряскотом прочинилися. Дунк обернувся і побачив Чорного Тома Гедля у кольчузі та бляхах; з його просяклої дощем киреї збігала вода, збираючись калюжею коло ніг. Разом із ним з’явився десяток стражників зі списами та сокирами. Позаду них небом блимали білі та блакитні блискавки, миготіли перемінливими тіньми на білій кам’яній підлозі. Від подиху вологого вітру всі свічки у септі шалено затанцювали.
«Семеро дідьків у сімох пеклах» — тільки й спромігся подумати Дунк перед тим, як Гедль мовив:
— Осьде малий. Хапайте його!
Пан Маслоплав звівся на ноги.
— Ні! Стійте. Хлопчика не можна чіпати. Томарде, як це розуміти?
Гедлеве обличчя скривилося відразою.
— Не всі з нас мають у жилах молочко замість крові, ваша мосць. Я забираю хлопця.
— Ти не розумієш! — запищав тремтливим голосочком Маслоплав. — Усе скінчено. Князь Фрей зник, а за ним втечуть і всі інші. Сюди з військом іде принц Маекар!
— Тим паче мусимо взяти малого в заручники.
— Ні, ні! — заперечив Маслоплав. — Я не хочу далі мати нічого спільного з князем Пиком та його самозванцем. Я не битимуся проти корони!
Чорний Том кинув на свого пана холодний погляд.
— Боягузище.
Лицар сплюнув на підлогу.
— Патякайте собі, що хочете, але ви будете битися або помрете, пане мій. — Він вказав на Яйка. — Оленя першому, хто проллє кров!
— Ні, ні! — Маслоплав обернувся до своїх власних стражників. — Зупиніть їх, чуєте? Зупиніть їх!
Уся сторожа застигла збентежена, не розуміючи, кому підкорятися.
— Дідько, завжди маю все робити сам!
З цими словами Чорний Том оголив меча-півторака.
Дунк вийняв свого.
— Стань за мене, Яйку.
— Приберіть зброю, ви обоє! — заверещав Маслоплав. — Я не дозволю лити кров у септі! Пане Томарде, цей лицар служить принцу. Він уб’є вас!
— Еге ж. Хіба що звалиться зверху! — вишкірився, мов кінь, Чорний Том. — Я бачив його ганьбу на герці.
— Мечем я б’юся краще, — попередив Дунк.
Гедль пирхнув у відповідь і напав.
Дунк шарпнув Яйка за себе і кинувся назустріч нападові. Перший удар він перестрів непогано, але щит піддався під мечем Чорного Тома і штурхнув Дунка просто у рану. Рукою стрімко ринув пекучий біль. У відповідь він сікнув Гедлеві по голові, але Чорний Том ухилився і знову завдав замашного удару. Дунк ледве встиг підставити щита. Полетіли соснові тріски, Гедль зареготав і продовжив наступ, рубаючи низом і верхом. Дунк відвертав усі удари щитом, але потерпав з болю і змушений був відступати.
— Вбийте його, пане! — почувся крик Яйка. — Гир на нього!
Дунк відчував смак крові у роті, а на додачу ще й рана відкрилася. Хвилею накотило запаморочення. Чорний Том тим часом шматував довгого щита на тріски. «Дуб і залізо, мене бороніть, інакше у пеклі маю гибіть» — крутилося в Дунка у голові, поки він не згадав, що його щита зроблено з сосни. Притулившись спиною до вівтаря, він упав на одне коліно і зрозумів, що далі відступати нема куди.
— Отакий лицар, леле! — кепкував Чорний Том. — Пустив сльозу з переляку, телепню?
«З болю, а не з переляку.» Дунк відштовхнувся, стрибнув з коліна і врізався у ворога щитом. Чорний Том хитнувся назад, але якось утримався на ногах. Дунк ринув на нього, таранячи щитом знову і знову, відтісняючи Гедля до середини септу своєю чималою вагою та силою. А тоді зненацька прибрав щита убік і рубонув з-за нього мечем. Гедль скрикнув, коли гостра сталь глибоко вп’ялася у стегно, розсікаючи вовняні штани та м’язи. Він відчайдушно змахнув мечем у відповідь, але удар вийшов незграбний. Дунк востаннє прийняв меча ворога на щита і вклав у відповідь усю свою вагу.
Чорний Том хитнувся назад, відступив на крок і з жахом зиркнув на власну руку, що брязнула на підлозі перед вівтарем Морока.
— Ти… — зойкнув він придушено, — ти, ти…
— Я ж казав. — Останній удар Дунка розпанахав Гедлеві горло. — Мечем я б’юся краще.
XIX
Двоє зі стражників втекли під дощ, побачивши, як навколо тіла Чорного Тома розтікається калюжа крові. Інші вчепилися у списи та вагалися, кидаючи на Дунка сторожкі погляди і чекаючи, що накаже їхній пан.
— Ви… ви вчинили погано, — нарешті спромігся Маслоплав.
Він обернувся до Дунка та Яйка і мовив:
— Нам слід забиратися з Білостін’я, поки ті двоє не повідомили Гормонові Пику. Він має серед гостей більше друзів, ніж я. У північній стіні є потерна, вийдемо нею… ходімо, треба поспішати.
Дунк вкинув меча до піхов.