Єдине, що мені лишалося думати, — це те, що в нього встигла пошкодитися голова, коли він пролежав кілька днів трупом у могилі. Тому, мабуть, він уже неспроможний був думати так, як інші люди. Я мовчки розвернувся і пішов назад на дорогу. Натан допитливо дивився на мене з тим самим здивуванням на обличчі, яке я вже одного разу помічав у ньому. Але сказати він нічого не сказав. Ми рушили далі.
Дорога спускалася в долину і перетинала річище, ми прямували косогорами і спинилися лише один раз, щоб напоїти віслюків біля криниці. Натанова мовчазність передалася й Марії, тож ми небагато між собою говорили. Але мовчазність Натана не була насупленою безмовністю. Навпаки, коли він вів нас, у мене було відчуття довіри. І я вже не злостував на хвору жінку, адже вона їхала слідом за нами, намагаючись лишатися якомога непомітнішою. Коли почали довшати тіні, я, навпаки, занепокоївся за неї — як вона витримає тягар дороги. Адже Натан без угаву підганяв віслюків, а сам крокував широкою, невтомною ходою, неначе він так само поспішав, як і ми. Я розумів, що він, аби оминути Самарію, тримається прочанської дороги галілеян, яка проходить через Єрихон і якою вони прибувають до храму і повертаються з великих юдейських свят.
Аж коли зайнялися перші зорі, ми зупинилися в маленькому селі і Натан завів віслюків на закрите подвір’я миршавого заїзду. Там нам довелося подбати про себе самим. Натан швидко і вправно розв’ючив віслюків і заніс наші спальні килими до порожньої, просмерділої лайном, але загалом чистої кімнати. Сусанна поспіхом розпалила вогонь на подвір’ї і почала гриміти посудом, щоби приготувати нам їсти і виявитися корисною. До каші вона докинула шматки баранини й лишила її доварюватися, принесла води і конче захотіла помити мені ноги. Те саме вона зробила й Марії і всіляко поводилася з нею шанобливо. Коли їство було готове, вона подала на стіл спочатку мені, а тоді Марії. Я почувався добре.
Я доброзичливо покликав Натана і запропонував йому з Сусанною:
— Не знаю, чи порушить це ваші звичаї, але ми подорожуємо разом і нам доведеться спати в одній кімнаті. Одну кашу й ви їсте, тож сідайте трапезувати разом із нами.
Вони помили руки, сіли навпочіпки на підлозі й узялися їсти. Натан поламав хліб, поблагословив його за юдейським звичаєм і простягнув кусень мені, а на жінок не зважав. Поїв він мало що, а шматків м’яса не торкався. Під час трапези він споглядав перед собою, поринувши у власні думки, і я не намагався з ним заговорити. Попіклувавшись іще про віслюків, він загорнувся у плащ, затулив голову й поклався спати перед порогом — немов на знак того, що нам усім краще відпочити. Однак, поївши, Сусанна кинулася на землю переді мною і намагалася поцілувати мені ноги, щоб подякувати мені, що я взяв її під свій захист.
Я мовив:
— Дякуй не мені, а Натанові. Сподіваюся тільки, що дорога не стане для тебе занадто стомливою, щоб ти знову не захворіла.
Вона заперечила:
— Ні-ні, ми, галілеянки, міцні мов шкіра. Я просто з журби хвора, але уздоровлюся з радості, коли дістануся назад на свій рідний терен на берег озера Кіннерет.
Назавтра вранці Натан розбудив нас удосвіта і змусив виїхати з таким поспіхом, що ще коли сон не злетів з очей і проймали дрижаки з ранкового холоду, я незчувся, як уже сидів на віслюку, жуючи кусень хліба, а червоняве сонце щойно вставало з-за гір. Та коли його проміння почало яскравішати й зігрівати моє тіло, мене сповнили радощі. Синюваті гори, сріблисті оливи на схилах і виноградники були гарні в моїх очах. Думаю, ті самі радощі сповнили нас усіх, бо геть несподівано і на превеликий мій подив Натан подав голос і почав харчливо співати гебрайську пісню.
Я запитально подивився на Марію, але вона лише покрутила головою, показуючи, що не розуміє слів. У Натановому голосі, який нерівномірно вúщав і нижчав, було щось глибоко радісне, але водночас урочисте. Коли він замовк, я зліз із віслюка і сповільнився, щоб зі мною порівнялася Сусанна. Я спитав її, а вона довірливо подивилася на мене і пояснила:
— Це дорожня пісня. Господь — то твій сторож, Господь — твоя тінь при правиці твоїй. Удень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі. Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме він душу твою. Господь стерегтиме твій вихід і вхід відтепер аж навіки.