Сусанна почала зітхати, згадуючи, як прямувала за Ісусом, і ще розповіла:
— Я аж ніяк не хочу казати про нього нічого поганого. Я розповідаю це, лише щоб показати: він небагато що розумів на цьому світі. Тому ми, жінки, мусили піклуватися про нього, і все ж таки я визнаю, що його учні час від часу рибалили для заробітку. У Назареті стверджували, що сам він не був дуже майстерним столяром, хоч навчився батькового ремесла. Ярма і плуги він умів робити, але путнього колеса — ні. А ще він був занадто довірливий і доручив калитку жадібному Юді Іскаріотові, який, либонь, прибирав собі до кишені частку з усього. Це з очей його було видно. І я не стверджую, що розуміла науку назарянина. Його учні — й ті не завжди розуміли. Але біля нього було добре. Тому я не полишила його й не повернулася додому, хоч неодноразово хотілося. Він дарма навмисно злостив праведників, і я терпіти не могла, що він дозволяв іти за ним навіть такій жінці, як продавчиня голубів Магдалина.
Тут вступила Марія, вигукнувши:
— Марія Магдалина — милосерда жінка і розумніша за тебе, ти, вбрана у волосяницю потворна сільська бабо!
Сусанна й собі розпалилася і визвірилася:
— Якщо ти за неї заступаєшся, я вже знаю, якого ти поля ягода і чому ти щовечора так охоче лізеш в обійми до того римлянина. Авжеж, я лише вбрана у волосяницю потворна сільська баба, але я вмію прясти і ткати оцими руками, пекти й варити їжу і тримати свій закуток чистим, та й за плугом я ходила, бо не хотіла марнотратити дорого зароблені гроші, щоб підрядити наймита. А взагалі Ісус Назарянин був аж занадто добрий для цього світу, необачний і легковірний. Він ще й дива творив і уздоровлював хворих, геть не зважаючи, чи заслуговують вони на таку милість через свої гріхи. Досить було торкнутися його плаща, як будь-хто уздоровлювався від усіх недуг. Як на мене, він був як нерозумна дитина, яку випустили на привілля в лихий світ. Якби він згодився дослухатися до розумної поради, він би нізащо в світі не подався на Песах до Єрусалиму. Але він був упертий і думав, що знає краще від інших про все на цьому світі. Ну і сталося те, що сталося.
Сусанна далебі заходилася, по всьому, що сталося, картати Ісуса Назарянина, мов неслухняного хлопчика. Але потім вона залилася слізьми, пригадавши все, і мовила:
— Від нього в мене не лишилося нічого, крім цієї волосяниці на мені й молитви, якої він нас навчив. По його смерті ми у страху порозліталися, наче зграя горобців. Хвора з жаху, я побігла геть, побачивши, як його розіпнули на хресті. Багато днів я не могла з’їсти ані кусня. Тільки лежала в підземеллі під храмом і сподівалася, що ніхто мене не впізнає. Нарешті я зустріла оцього вбраного в біле Натана, який заради нього дав обстригти собі волосся. Він звірився мені, що Ісус воскрес і попереду вирушив назад до Галілеї.
Раптом Сусанна затулила рота рукою і втупилася в Натана, немов через свій довгий язик забагато набалакала. Проте Натан сказав:
— Слова жінки — це як тріскіт сухих гілок під горщиком. Я знав, що царство підійшло близько, але Ісуса я не знав. Я дав обстригти собі волосся, почувши, що він устав із могили, бо в такому разі він син Божий і той, на кого ми чекаємо.
Сусанна запевнила:
— Я його знала і знала найкраще, бо й одяг йому прала. Людиною він був, і відчував голод і спрагу, а іноді стомлювався від своїх учнів та людської бездушності. Але, без сумніву, він воскрес із мертвих, якщо так кажуть, і я з цього ніяк не дивуюся. Навпаки, я плачу з радості за нього й сподіваюся, що все зло знову стане добром. Може, він справді заснує у Галілеї царство, якщо ми терпляче почекаємо, і янголи битимуться за нього. А коли ні, то нічого з цього не вийде. Хай там як, а я вранці, вдень і ввечері читатиму молитву, якої він навчив. Її вистачає мені, адже він сам одного разу так запевнив.
Її слова справили на Марію глибоке враження. Марія недовірливо запитала:
— Тобі й справді давали прати його одяг?
Сусанна захизувалася:
— А хто б іще відіправ усе так добіла, як має бути? Твоя Марія Магдалина навряд чи коли прала білизну, а Саломії вистачало клопоту з одежею її синів, а Іванна мала з собою власних служниць. Та жінка навіть звеліла би нести її в паланкіні слідом за Ісусом, якби посміла. Ну але ж навчилася принаймні ходити своїми ногами.