Натан почув це все, звів очі в небо і з безнадією розвів руками. Його покірливість спонукала й мене скоритися, тож я вже не розсердився.
— Хай буде по-твоєму, Маріє з Беріту, — мовив я. — Отож пробач мені, і я з дорогою душею визнаю, що не маю за що тобі пробачати, — головне, щоб ми помирилися.
Але Марія вперлася кулаками в круглі стегна і в’їдливо гукнула Сусанні:
— Ходи глянь і перевір, хто він такий — справді чоловік чи просто римський скопець, розповіді про яких я чула!
Сусанна, затуливши рота рукою, захихотіла, накладаючи очерет та кізяки під горщик, і я вже не зміг стриматися — кров ударила мені в голову, і я вліпив Марії по щоці, аж ляснуло. Щойно я встиг ударити, як уже жалкував про вчинене і ладен був зробити що завгодно, щоб усе повернути назад. Марія захлипала, раз по раз втягала носом повітря і терла рукою пекучу щоку. Я вже от-от би заходився перепрошуватися, але Натан застережливо підніс руку. За хвилину Марія втупила очі в землю, навшпиньках підійшла до мене і визнала:
— Ти правильно зробив, що вдарив мене. Я ж навмисно дратувала тебе весь день. Це свідчить, що все ж таки я подобаюся тобі більше, ніж віслюк, якому ти поплескуєш шию. Поцілуй-но мене, щоб показати, що ти справді пробачаєш мою гидку поведінку.
Вона несміливо обвила мені шию рукою, і я поцілував її один раз та й другий, щоб показати, що все поміж нами знову гаразд. Власне кажучи, мені було приємно після нападу гніву тримати її в обіймах і цілувати, тож я іще втретє поцілував її. Тоді Марія трохи відтрутила мене, все ще, однак, тримаючи руки на моїх плечах, уважно поглянула на мене і спитала:
— А ти цілував би так само Сусанну, якби вона образила тебе, а потім попросила в тебе вибачення?
Я подивився на зашкарубле баб’яче лице Сусанни і порівняв її сухий рот із м’якими Маріїними губами. Я зрозумів, що Марія хитро спіймала мене в пастку. Тому я підскочив до Сусанни, підняв її за лікті на ноги і попросив:
— Якщо я чимось образив тебе, поцілуй мене на знак прощення.
Сусанна жалісливо мовила:
— Ох ти й неборак, що даєш легковажній дівчині так жартувати з тобою. Але Марія не є погана в серці своєму.
Соромлячись, вона витерла собі рота затиллям руки й поцілувала мене, хитро зиркнувши на Марію. Марія зніяковіла, але потім дорікнула Сусанні, кажучи:
— Як це ти, Ізраїлева дочка, можеш цілувати необрізаного римлянина? Я можу це робити, бо я й так грішниця, а от ти занечистилася.
Сусанна почала виправдовуватися:
— Я недосить знаю закон, але я вже їла з ним з одного посуду. Мені здається, що в серці своєму він син того самого батька, що й я, дарма що він римлянин.
Її слова зворушили мене, і вона вже не здавалася мені неприємною, хоч від неї міцно тхнуло часником, який вона, сидячи на віслюку, жувала всю дорогу, щоб збадьорити своє тіло. Я сказав:
— Сусанно, якщо він сам дозволяв тобі прати його одяг, то для мене велика милість, що ти згодилася поцілувати мене.
Але коли ми попоїли, я відвів Марію у притінок і прямо запитав її:
— Чи не хочеш ти, бува, спокусити мене на гріх із тобою? По-інакшому я не можу пояснити твоєї поведінки. Саме для порятунку тебе від гріха я взяв тебе з собою.
Марія задихала мені у вухо й зашепотіла:
— Ти поводишся зі мною краще, ніж інші чоловіки, і я не розумію себе, але твоя байдужість мене ображає. А так я принаймні відчуватиму, що ти не зовсім байдужий до мене.
— Тіло є тіло, — з гіркотою сказав я. — Тобі не треба дуже мене спокушати, щоб я піддався. Я не брав на себе обітниць і не присягався нікому в вірності. Але ми цілком можемо зараз же розвернутися й податися назад до Єрусалиму.
Марія зітхнула:
— Життя дивне, і я дуже боюся Ісуса Назарянина. Проте я вірю, що тільки він може зробити мене знову чистою та незайманою, і мене запевняли, що він не суворий навіть до найбільших грішників, якщо вони, вірячи йому, каються в гріхах. Але якщо я згрішу з тобою, то, думаю, я геть не відчуватиму каяття. Навпаки, мені видається, що ти лише зробиш мені добро, якщо візьмеш мене до себе в обійми. Це свідчить про те, наскільки цілковита я вже грішниця, адже жодна невинна дівчина напевно не думає такого. Ну а з другого боку, ніхто не може уникнути гріха. Втішаючи мене, гріховну, Марія Магдалина запевняла, що він сам казав: чоловік, який лише дивиться на жінку з пожадливістю, уже вчинив перелюб із нею в серці своєму. Цим назарянин поставив геть неможливі вимоги, що їх жодна людина не може виконати.