Я побував на масажі і навіть звелів покликати перукаря, щоб він зробив мені зачіску по-грецькому. Бороду я теж сказав йому доглянути, а також знову повискубувати в мене волоски на тілі, бо все мені стало однаковісінько. Можливо, я поводився, як ображена дитина, адже я був щирий у пошуках і вважав, що не заслуговую на таке покарання. Про тебе, Тулліє, теж час від часу думав — чого не траплялося в Єрусалимі — і в душі мені зухвало захотілося до тебе. До дурної Марії я відчував лише знудження, бо після того, як вона так віддано доглядала мене й поставила мене на ноги, вона була дуже задоволена собою і дивилася на мене по-власницькому.
Потім курорт розгомонівся, і Марія поквапилася розповісти, що з Кесарії прибула дружина прокуратора Понтія Пилата покупатися в гарячих джерелах. Я побачив з даху її паланкін і почет. Окрім легіонерів, Ірод Антипа теж відрядив своїх комонників у червоних плащах для її супроводу від кордону з Галілеєю до курорту. Задля неї було обладнано літній палац, і вона мала в його саду власний купальний басейн.
Далебі, я знав, що Клавдія Прокула нездужає і нервує, як і чимало жінок, які відчувають, що старішають, хоч не зізнаються ще в цьому навіть самим собі. Безперечно, вона могла потребувати купелі, а напередодні літа клімат Галілейського моря, мабуть, найбільш освіжний і найкращий в усій східній частині Середземного моря. І взагалі до Тиверіади завдяки повірникам Ірода Антипи приїздять курортники з Дамаска і навіть з Антіохії. Незважаючи на це, я потай у душі підозрював, що несподівана подорож Клавдії Прокули має й інші причини.
По двох днях я вже не міг угамувати свою невиліковну цікавість, а написав їй вістку на двошаровій вощеній дощечці, запитуючи, чи можна мені прийти привітати її. Слуга незабаром повернувся й розповів, що Клавдія Прокула дуже вразилася і зраділа моєму листу. Вона запрошувала мене як стій прийти до неї.
З огляду на свою п’ятку я звелів занести мене крізь сад літнього палацу до колонади. Там я зійшов з паланкіна і, спираючись на ціпок, покульгав досередини. Виявлена мені честь привернула велику увагу: багато хто з курортників повставали й дивилися, як я йду. Адже до того Клавдія Прокула категорично поінформувала, що через хворобу вона не зможе приймати гостей і візити шани.
Але слуги завели мене просто перед її лице до прохолодної, освітленої сонцем зали. Клавдія Прокула лежала там на ложі на пурпурових подушках з помітно блідим обличчям та імлистими очима. Біля неї шанобливо сиділа пишно вбрана юдейка її віку.
Клавдія простягла обидві вузькі руки до мене, загукала з радості й мовила:
— О Марку, як я тішуся, бачачи знайому людину, яка зрозуміє! Що з тобою сталося і що в тебе таке з ногою? Я й сама дуже хвора і не можу заснути вночі, мені сняться погані сни, та й живіт у мене геть розладнався, і болить печінка.
Обертаючись до своєї компаньйонки, вона пояснила:
— Це той молодий чоловік, про якого я тобі розповідала. Його звати Марк Мезентій Манілліан, він мій друг дитинства. Його батько був найвидатнішим астрономом Риму. Крім того, він належить до роду Меценатів, а, отже, походить з етрусків, які свого часу змагалися за владу з самим Енеєм. Востаннє я бачилася з ним у Єрусалимі під час святкування Песаху, але тут я аж ніяк не сподівалася його зустріти.
Я не перепиняв її, хоч казала вона не зовсім правду, а дуже перебільшувала. Але якщо їй було потрібно з тієї чи тієї причини виставити все в якнайкращому світлі й побільшити мій авторитет в очах її компаньйонки, чого б я мав заперечувати? Обертаючись до мене, вона показала на компаньйонку й пояснила:
— Оця добра жінка — Іванна, дружина квестора Ірода Антипи, з нею я познайомилася в Єрусалимі. Вона зголосилася бути мені за компаньйонку на час мого перебування тут, і я в усьому їй довіряю.
Жінка всміхнулася й допитливо подивилася на мене. Обличчя вона мала повняве і мляве, але з її очей було видно, що все ж таки вона не геть дурна жінка, а така, що чимало спізнала.
— Вітаю тебе, Марку Мезентію! — мовила вона. — Але як це ти, римлянин, носиш бороду і вбраний так, як Ізраїлеві діти?
— На чиїй землі живеш, того народу й закони шануй, — безжурно ствердив я. — Я філософ і хочу познайомитися зі звичаями різних країв. Але, правду кажучи, я відчуваю глибоку повагу до Ізраїлевого Бога і його закону тією мірою, наскільки це не заважає мені визнавати кесарів геній.