Я не міг нічого з нею вдіяти. Але бороду свою я не дозволив перукареві цілковито зголити. Він лише майстерно її підкоротив, намастив і пояснив, що з такою бородою ходять іродіяни.
Не можна сказати, щоб цирк Ірода Антипи був якоюсь величною спорудою. Сумніваюся, що на трибунах вміститься бодай тридцять тисяч глядачів. Так чи так, а вони вщерть сповнилися цікавим, галасливим людом. Думаю, серед глядачів було більше прибулих з інших земель, аніж самих галілеян.
Ірод Антипа наказав був збудувати для Клавдії Прокули ложу на другому боці перегонової доріжки, навпроти власної високої ложі, і покрити поручні дорогими килимами. З усього помічалося, що він хоче мати добрі стосунки з Понтієм Пилатом, адже ложа Клавдії Прокули була далебі лише на одну сходинку нижча за його власну. Уздовж усієї доріжки він побудував чимало інших лож для вождів арабських племен та інших високих гостей. Його царедворці дістали докладні настанови, адже коли Клавдія Прокула з почтом з’явилася в ложі, зусібіч від доріжки її вітали енергійні вигуки. Їх охоче підхопив народ, щоб дати вихід своєму напруженню.
Ми побачили, як Іродіяда разом з юною донькою заходить у Іродову ложу. Одяг її був незрівнянно розкішний, наскільки я міг побачити з другого боку доріжки. В усякому разі Клавдія Прокула зітхнула й мовила, що та владолюбна бахурка могла би бодай із ввічливості до неї та до Риму вдягтися трохи скромніше. З різних боків трибун її теж вітали енергійні вигуки, але народ аж ніяк не підхоплював їх. Чужинці — й ті замовкли, помітивши, що тих, хто вигукував, штурхають і б’ють, і на них сичать. Іродіяді довелося вдовольнитися цим і сісти. Останнім з’явився Ірод Антипа, він радісно розводив руками навсібіч, вітаючи народ. Немовби щоб продемонструвати княгині своє ставлення, народ привітав її чоловіка, встаючи, галасуючи, бурхливо скандуючи й тупаючи ногами.
На арені виступив гурт гладіаторів, які билися по двоє і група на групу, проте вони мали тупу зброю і кров не ллялася. Смертникам Ірод з огляду на юдейський закон не наважився наказати битися на арені. Його комонники демонстрували різноманітне вміння, поки народ не почав тупотіти й вимагати появи запряжок.
Безперечно, запряжки були розкішні, а коні — чудові, коли вони одна за одною проїздили ознайомче коло по доріжці. Букмекери з великими табличками почали ходити по рядах лавок і приймати ставки. Скидалося на те, що у фаворі — власна смолисто-чорна запряжка Ірода Антипи. Аж ніяк не в усіх запряжках коні були однакового кольору — візничі-варвари вибрали коней із господарських стаєнь на свій розсуд. Лише за кольором упряжі й костюма візничого можна було розпізнати, на кого саме зроблено ставки. Крім кольорів, я чув ставки на ідумейську та сирійську запряжки.
Останньою виїхала запряжка арабського князя з білосніжними кіньми. Але попередні колісниці вже встигли перемішатися біля в'їзної брами у звичний нервовий шарварок, і сполохані білі коні зашпорталися й упали на коліна, позаяк візничому довелося раптово стримати їх після розгону, коли він було намірився пишно промчати коло повним ходом. То була така погана прикмета, що багато хто голосно розсміявся. Візничий розлютувався і почав шмагати коней батогом. Від того вони тільки ще дужче сполохалися.
На добропорядних і безпечних перегонах — їх люблять знавці, щоб мати змогу розсудливо робити ставки і щоразу пройматися дедалі більшим напруженням, — відбувається жеребкування запряжок, і вони по двоє проїздять кілька кіл. Переможені запряжки вибувають, а дві останні провадять фінальне змагання. А от ці варвари люблять небезпеку і ґвалт. На превеликий мій подив, запряжки розташувалися всі нараз у порядку, визначеному жеребом. Я дізнався, що вони мають змагатися на дистанції аж сорок кіл. Я пожалів коней, багато з яких поламають собі ноги, і я був доволі певним, що в такому заїзді не минеться без трупів.
Але, дивлячись на норовливу білу запряжку, я пригадав, що саме казав мені вночі самотній рибалка, і запитував себе, чи зважуся я таки поставити на неї. Порозпитувавши, я дізнався, що ця запряжка була одним із фаворитів, але через погану прикмету ніхто вже не хотів ставити на неї. У такому складному груповому змаганні дужі коні й терплячі візничі можуть узяти гору над швидкими, якщо поталанить.