Потім він подивився просто на мене, і його погляд був таким, що мені здавалося, я помру, якщо він торкнеться мене. Вуста мої ворушилися і, мабуть, я заговорив з ним, хоч не чув свого голосу. Здається, я попросив:
— Господи, візьми мене до свого царства.
Він мовив:
— Не кожен, хто каже до мене «Господи, Господи», гідний царства, але той, хто чує моє слово й виконує волю мого Отця.
Я спитав:
— А яке твоє слово і яка воля твого Отця?
Він сказав:
— Ти це вже знаєш. Те, що ти чиниш одному з цих найменших, це ти чиниш мені.
Ще раз я запитав про його царство, — мабуть, уперто, адже він усміхнувся мені вибачально, наче дитині, яка щось канючить, і сказав:
— Про царство небесне годі сказати, що воно отут чи отам; царство — воно в тобі й в усіх, хто мене знає.
І ще він сказав:
— Я нікого не відкидаю, хто мене кличе. Де двоє чи троє збираються моїм іменням, там я буду з ними до кінця часів. І ти ніколи не будеш так наодинці, щоб я не був з тобою, коли ти мене кличеш.
Він одвів погляд від мене, зупинився й подивився на Натана. Я побачив, як у Натана ворушиться рот, але не почув ані слова. Подивившись на Натана, він подивився лагідно й на Міріну, але в неї вуста не ворушилися. Він розвернувся й почав повертатися до своїх.
Сліпець та його син лежали на землі, наче мертві, але, помічаючи мій страх, Натан труснув головою і прошепотів:
— Вони не вмерли. Вони лише сплять. Не чіпай їх.
Ще я побачив, як ті одинадцятеро скупчуються довкола нього, і скидалося на те, що він з любов’ю говорить до них, а вони йому відповідають. Але сльози затуманили мені очі, тож я бачив його вже лишень як яскравий туман посеред тих одинадцятьох. Коли я виплакався, його вже не було, і мені несила розповісти, як і якої миті він пішов від нас. Я радше відчував, аніж бачив, його відсутність, бо разом із ним з-поміж нас зникла сила. Здавалося, наче я прокинувся зі сну; я чхнув і знову міг ворушити кінцівками, як і доти.
Час повернувся. Я побачив за небом, що була третя нічна варта й наближався світанок. Люди вставали й роззиралися шукальним поглядом. Я почув вигуки й палкі розмови, немовби всі навперебій хотіли розповісти одне одному, що кому він сказав.
Я теж із захватом вигукнув:
— Натане, Натане, я заговорив із ним, і він мені відповів! Будь мені за свідка, що він не заборонив мені свого царства.
Але Натан зі здивуванням труснув головою і не згодився:
— Я аж ніяк не можу бути тобі за свідка. Авжеж, я бачив, як у тебе ворушився рот, але, певно, тобі відібрало язика, бо я не чув ані звуку. А от я заговорив із ним, і він мені відповів.
Міріна обіруч ухопила мене за лікоть і захоплено пояснювала:
— Я не насмілилася заговорити з ним, але він упізнав мене, всміхнувся й сказав, що я вже ніколи не знатиму спраги в цьому житті, бо я напоїла його, коли він хотів пити.
Натан знетерпеливився, розізлився і вигукнув:
— Та ви як несповна розуму обидва! Він не з вами заговорив, а з нас трьох він заговорив лише зі мною й показав мені дорогу. Він навчав, що ніщо не є нечистим, що заходить в людину, а нечисте те, що виходить з людини. У його царстві багато осідків. Кожному буде дано за його мірою, одному більше, а другому менше, але не лишиться ні з чим той, хто його щиро проситиме. Тим одинадцятьом я мушу вірити, бо їх він вибрав своїми посланцями. Його царство схоже на гірчичне зерня. Воно повільно проростає, але з нього виросте дерево, на гілках якого гніздитимуться птахи з усіх сторін світу.
Натан замовк, утупився перед собою, немов прислухаючись, і негучно закінчив:
— Ще багато чого він мене навчав, але боюся, що я забув. Мабуть, усе у свій час знову пригадається.
Я був зачудований, але його царство й досі пробувало в мені, як він сказав, і на душі в мене лежав спокій.
— Не гнівайся на мене, Натане, — попросив я. — Я справді гадав, що він говорить до мене, і досі вірю, що він і до мене говорив. Може, він говорив до кожного за його потребою. Якби я знав і міг записати все, що він цієї ночі говорив своїм, це, мабуть, не помістилося б у жодній книзі. Тому, певно, не мало бути так, щоб усі чули, що саме він кожному каже.
Натан полагіднів, поклав руку мені на плече й мовив:
— У всякому разі я бачив, що він дивився на тебе і з тобою не сталося нічого поганого. Тому я торкаюся тебе, і ти не є для мене нечестивим.