— Це справді ти? Що, ти повертаєшся з гори? — кисло запитала вона. — Ох, я би мала таку халепу що ну, якби залежала лише від твоєї надійності. А що то за дівчина з тобою, коли ти насилу здихався попередньої?
І вона, і Марія з Беріту міряли поглядом Міріну, і я зрозумів, що Марія Магдалина сподівалася була, що я заїду по неї й підвезу її на гору. Але про таке ми не домовлялися, і вона не сповістила мене. Якби не відданість Натана, я би взагалі не потрапив на гору. Проте марно було мені вдаватися до зустрічних звинувачень.
— Дозволь мені припровадити тебе додому й оберігати тебе, адже в тебе нема чоловіка для супроводу, — запропонував я. — Надходить вечір. Розшукаймо заїзд, похарчуймося разом, заночуймо там, а завтра я безпечно припроваджу тебе до твоєї господи.
Однак мої слова глибоко образили Марію Магдалину. Вона пихато визвірилася:
— Раніше в мене було чимало супровідників. Раніше мені надавали в користування паланкіни, і в мене не бракувало протекторів. Але після того як я побачила свого Господа на горі, його вистачає мені для супроводу, і тобі нема чого ганьбити мене, винуватячи, що я не маю чоловіка для супроводу.
Я здогадався, що не все припало їй до вподоби на горі, і вирушили вони звідти в відповідному настрої. Але ще більше мене вразило, коли Марія з Беріту злостиво заговорила зі мною й мовила:
— Ох і легковажний ти чоловік, і душа в тебе мінлива, що ти так раптово знайшов розраду! Хоча, звісно, я рада за тебе, адже марно тобі на щось сподіватися від мене. Мені прощено гріхи, і я очистилася, тож я знову незаймана, а тому в мене вже нічого не може бути з тобою, бо ти римлянин і поганин. Отож не дивися на мене з такою хтивістю і не дозволяй отій коротконосій дівчині з нахабним осудом роздивлятися мене своїми потворними очима.
Добре, що Міріна небагато що зрозуміла з її слів, проте вона зрозуміла погляди жінок і схилила голову. Я зажурився через неї й запитав:
— А що з вами сталося, і чому ви так недобре говорите зі мною?
Марія з Беріту розповіла:
— Сьогодні вранці на горі я зустріла юнака, очі в якого чисті мов джерело, а щоки — мов ті гранати, і підборіддя в нього ще не стало шорстким від бороди. Він подивився на мене, вподобав мене й пообіцяв не гаючись прислати дружка до садиби Марії Магдалини, щоби про все домовитись і ми могли разом розбити чару з вином. Йому нетерпеливиться з кохання, та й я волію поспішати, доки я чиста. Його батько має поле і виноградник, оливи й овець, і я не прошу більшого, щоб добре жити. Батькові його я теж до вподоби, і він охоче вірить, що я незаймана, бо Ісус Назарянин учора вночі повернув йому зір і за мене не треба платити віна.
До розмови пристала Марія Магдалина й підтвердила:
— Це все правда, і мені досить було на хвилинку випустити її з ока, як її вже сватають. Інакше я би мусила видати її заміж за тебе, і то був би гріх, бо Ізраїлеві жінки не мають права віддаватися за чоловіків поганських народів, хоча чоловікам легше. Поправді, це щастя, що батько хлопця уздоровився від сліпоти і на радощах вірить, що й Марія очистилася від усіх гріхів. Інші, хай би й повірили, та навряд чи б захотіли побратися з нею з огляду на її минуле.
Подивившись на схоже на білий камінь обличчя Марії Магдалини, я зрозумів, що й справді було б у її волі та силі одружити мене з Марією з Беріту, хай би я й не хотів. Полегшено я зітхнув:
— Ну, я можу лишень дякувати долі й славити мою фортуну і твою фортуну, Маріє з Беріту. Але я щось не збагну — адже я бачив пророчий сон, і вві сні я прямував у пустелі разом з цією дівчиною-грекинею, а Марія з Беріту була з нами.
Насторожившись, Марія Магдалина здійняла голову і звеліла:
— Розкажи докладно свій сон. Ти певен, що Марія з Беріту була разом з тобою?
Я розповів їй сон так докладно, як пам’ятав, хоча під час розповіді він вивітрювався в мене з пам’яті і ставав невиразним. Але врешті я відверто сказав:
— Марія з Беріту достеменно була разом зі мною. Вона їхала на віслюку, як оце ти зараз. Вона потовстіла й розпухла, і в куточках її рота я побачив глибокі рівчаки невдоволення, та попри це я впізнав її з очей.
Марія з Беріту скипіла й вигукнула:
— Ти не маєш права бачити такі сни про мене, і я тобі не вірю! Ти сам потовстієш і розпухнеш від своїх гріхів, у тебе повипадають зуби і полисіє голова.
Я розвів руками й заприсягнувся:
— Ну, нехай мій сон буде нечинним. Навіщо нам викрикувати одне одному недобрі слова, коли всі ми побачили воскреслого на горі і він не відкинув від себе нікого з нас, зокрема й Міріну?