Однак я не міг йому відповісти, бо хто я такий, щоб його вчити? Адже він мав право і свободу іти слухати тих дванадцятьох. Він зажурився, коли я не відповів, труснув головою й запитав:
— Що з тобою сталося і що ти наміряєшся робити — ти ж день у день лежиш тут у кімнаті з розплющеними очима?
Я обдумав його запитання, сумно всміхнувся й мовив:
— Може, я послухаю твоєї поради, збудую будинок і насаджу дерев. Це нічим не гірша порада, ніж усі інші, для терплячого чекання. — Я зітхнув і додав: — Головне мені дбати про те, щоб серце моє не прикипало занадто ні до чого в цьому світі і щоб для мене ніщо не було настільки своїм і любим, щоб я не готовий був із цим розпрощатися, якщо знадобиться.
Карантес і собі зітхнув та й мовив розсудливо:
— З усім кожному з нас колись доведеться розпрощатися, коли той день настане, але хай він ще буде далеко від нас обох. — Поміркувавши, він несміливо спитав: — Кажуть, що в тих галілейських чаклунів є еліксир безсмертя.
На це я теж не наважився йому відповісти щось певне. Взагалі, він мав нагоду і про це довідатись безпосередньо від своїх Ісуса Назарянина. Підвівшись, Карантес іще раз крекнув і сказав:
— Ти змінився, римлянине Марку, і ти вже не той самий, як тоді, коли вирушав до Галілеї. Не знаю, кращий ти чи гірший, ніж до того, але навіть мене ти змушуєш зітхати. Я знаю лише те, що привезена тобою з Галілеї Міріна — дівчина мовчазна, і біля неї добре. Після того як вона прийшла до моєї господи, торгівля йде добре, і моя дружина вже не б’є мене пантофлею по вусі багато разів на день. Вона б і гарна була, якби трохи округлилася.
Я не міг не засміятися, але посварив його:
— Ти, Карантесе, не переймайся товстінням чи худінням Міріни. На мою думку, вона гарна такою, як є. Ще сива і беззуба вона, я думаю, буде гарна в моїх очах, якщо ми стільки проживемо.
Карантес вийшов з кімнати в доброму гуморі, побачивши, що розсмішив мене. Подумавши над цим, я зрозумів, що Міріна й справді з кожним днем стає гарнішою в моїх очах. Після того як вона полишила мандрівне життя артистки і щодня вдосталь харчується доброю їжею, вона непомітно по-миловидому погладшала і щоки її вже не були такими вузькими, як раніше. Ця думка пробудила в мені ніжність до неї й дивовижно збадьорила мене. Адже це свідчило, що вона не янгол, а жінка і така людина, як я.
Міріна подалася до храму, де щодня двоє чи троє з тих дванадцятьох навчали на ґанку охрещених і допитливих людей, проповідували воскресіння і засвідчували, що Ісус — це Христос. Збадьорений, я вдягнувся, зачесався та пішов до свого банкіра Аристена, щоб наготуватися до від’їзду з Єрусалиму. Він добре мене прийняв і відразу жваво заговорив, кажучи:
— Тиверіадські купелі, як видно, пішли тобі на користь, адже ти вже не такий фанатичний, як тоді, коли їхав звідси. Ти знову поводишся як римлянин. Це добре, бо я відразу попереджаю тебе, якщо ти ще не чув. Галілеяни повернулися до міста і спричинили великий переполох. Не криючись, вони проповідують воскресіння Ісуса Назарянина, хоч кожен, хто розуміється на цьому, добре знає, що і як. Але вони називають його Месією, фальшують на свій розсуд рукописи й запевняють, що дістали від нього владу прощати гріхи. Як садукей, я визнаю рукописи, хоч не визнаю усних переказів і нестерпного тлумачення закону з боку фарисеїв. Слова про воскресіння — це божевілля, хоч фарисеї схильні й до цієї спокуси. Нас, юдеїв, звинувачують у нетерпимості у справах нашого вірування, але про нашу терпимість найкраще свідчить те, що ми дозволяємо різним сектам вільно конкурувати між собою. Та й Ісуса Назарянина не розіпнули б, якби він не блюзнив, адже це єдина річ, яку ми не терпимо. Але таке враження, що його іменем виникає новий розкол серед нас. Час покаже, можемо ми дозволяти йому ширитися чи, може, мусимо вдатися до утискування їх. Вони хрестять людей, одначе хрещення бувало й раніше, і його не вважали чимось поганим. Подейкують, що вони уздоровлюють хворих, проте так робив і їхній учитель, а його за це не утискували, хоч фарисеї вважали неприйнятним, що він уздоровлював людей у Шабат. Але найгіршим у їхньому вченні є те, що вони проголошують спільність майна. Розумні раніше люди продають свої поля і зносять набуті гроші до ніг його учнів, а ті роздають кожному за його потребами. Таке вчення — це просто ухилення від сплати десятин і якнайхитріший спосіб приховати майно від оподаткування. Таким чином серед них нема ні багатих, ні бідних. Наша старшина розгублена через них, адже ми гадали, що все заспокоїться після того, як ми розіпнемо назарянина. Ми не маємо бажання нікого утискувати, але не розуміємо, звідки в них береться сміливість, якщо вони — а це можливо — часом не провідали, що Понтій Пилат не дозволяє утискати галілеян. Він це різними манівцями довів до відома великого синедріону. Знову ця нестерпна римська політика. Тебе часом не ображають мої прямі слова, адже ти знаєш наші звичаї, і ми друзі? Тепер прокуратор справді може вмити руки й глузувати: самі бачите — остання пошесть гірша за першу. Легковірний народ — на їхньому боці, і з огляду на народ нерозумно їх утискувати, бо тим побожніше всі віритимуть рибальським байкам, якими годуватимуть їх галілеяни.