Однак моє легковірне «я» заперечувало: Марку, якщо ти тепер кинеш усе й завернеш із цього шляху, ти ніколи в житті не матимеш спокою, а безперестанку мучитимешся думками, що перед твоїми очима трапилося щось таке, чого раніше не траплялося. Не будь занадто мудрим. Уся мудрість — обмежена й оманлива, як доводять софісти. Ніщо не заважає тобі покірливо й розважливо все досліджувати. Спершу досліди, а аж тоді думай. Те, що раніше такого не траплялося, не доводить, що такого не може трапитися. Усе це — щось більше за ознаки й передвістя, яким ти принаймні частково повірив. Довіряй більше своїй чутливості, ніж розуму. Ти не є одним із сімох мудреців, і жодній людині ніколи ще нічого не вдалося завдяки самому лише зважуванню розумом. Сулла покладався на талан, Цезар не вірив у згубність березневого паростка. Нерозумні тварини — й ті мудріші за людей: скажімо, птахи позамовкали, робоча худоба почала здиблюватися перед землетрусом, а щурі заздалегідь тікають з корабля, який, вийшовши з порту, зазнає трощі.
Мені важко описати свою роздвоєність, бо її, я думаю, не зрозуміє жоден, хто не спізнав чогось такого. Це лячне переживання, і, можливо, я з’їхав би з глузду, якби у глибині душі не мав холодності, яка оберігає мене навіть у найбільшому нуртуванні почуттів. Але пережите зробило мене мовчазним і спонукало мене зрозуміти, що я мушу стежити за тим, щоб не потьмарювати собі розуму марними думками.
Коли я опанував себе, вже наближався вечір і на долини лягали тіні від гір, але на високому міському пагорбі сяяв юдейський храм, зачервонений сонцем. Я пішов до міста і розшукав будинок банкіра-юдея, щоб показати йому свій акредитив, бо припускав, що мені знадобляться гроші під час подальшого дослідження. Будинок стояв поблизу театру і господи первосвященника в перебудованій частині міста.
Банкір сам прийняв мене, коли я виклав свою справу його слугам. Його поведінка стала для мене справжньою несподіванкою після всієї неласки, якої я зазнав від юдеїв. Він одразу попросив мене називати його грецьким іменем Аристен і мовив:
— Я вже чув про тебе. Мені написали про тебе, і, не дочекавшись тебе в себе, я боявся, що в дорозі ти потрапив до рук розбійників. Перше, що роблять захожі подорожани, — це приходять до мене обміняти гроші й почути добрі поради, як найкраще їх витратити, адже незважаючи на похмурий вигляд, Єрусалим — веселе і багатоманітне місто під час свят. Потім вони повертаються до мене, щоб позичити грошей на дорогу додому, і, правду кажучи, на цьому я заробляю більше, ніж на сплатах акредитивів. Якщо ти, перебуваючи тут, матимеш якийсь клопіт, без вагань звертайся до мене. Я не дивуюся нічому, що роблять молоді й жваві мандрівники. Коли лунають сурми в храмі й відчиняється моя брама, за нею, буває, спить після свят, поклавши голову на камінь, котрийсь клієнт, який десь посіяв навіть свою одежу і взуття.
Він гомонів безтурботно, як личить світському чоловікові, й був, попри своє становище, не набагато старший від мене. Задля годиться він носив невелику бороду і мав такі малюсінькі кутаси на одежі, що їх ледве помітиш. Та й волосся в нього було завите по-грецькому, і пахнуло від нього добрими мастями. З усякого погляду гарний і приємний чоловік.
Я пояснив, що квартирував у фортеці Антонія в гостях у проконсула, бо римляни, побоюючись заворушень, попередили мене, щоб я не оселявся в місті під час святкування Песаху. Він здивовано розвів руками, поойкав і мовив:
— Це брехня; зле й недобре, коли так кажуть. Наш синедріон має в розпорядженні достатній поліційний корпус для підтримання порядку. Підбурювачів наші священники переслідують напевно дієвіше, ніж римляни. Звісно ж, єрусалимська людність не любить сирійських легіонерів, але найвагоміша причина цього — їхнє власне дратівливе поводження. Захожого мандрівника, який приносить гроші місту, шанує наші звичаї і дотримується міських правил порядку, зустрічають тут якнайкраще. Його ніжать, про нього піклуються, проводирі конкурують між собою, щоб обслужити його, чимало книжників готові роз’яснити йому істини нашого вірування, для подорожніх є заїзди всіх категорій цін, від найрозкішнішого до найскромнішого, а у стінах певних будинків дозволено всі розваги, які тільки можна вигадати для забави гостей — і по-єгипетському, і по-грецькому, і по-вавилонському. Навіть індійських танцівниць ти тут знайдеш, коли захочеш спізнати чогось геть особливого. Але найрозумніше для мандрівника, звичайно, мешкати тут, у новій частині міста поблизу форуму.