Людей на концерт прийшло все ж не дуже багато — може, зо тридцять: хто на Тарнавського, хто послухати музику. На крайніх рядах сиділи бабусі і дідусі, які пильнували за поведінкою своїх чад, а перед сценою було звільнено місце для того, щоб молодь могла трохи показитися. Зате сам виступ пройшов на ура — «Придурки» відірвалися на повну, а Тарнавський спробував закинути настрій концерту своїм текстом «Аліса» ще вище, і прочитав його під музику вдруге, знову гостро відчуваючи, що даремно це робить, бо Аліса починає дивитися на нього все більш важким, немигаючим поглядом, як змія. Зрештою, школярам на концерті (а старшокласники і старшокласниці склали основну частину слухачів) було байдуже, під що казитися. Ім’я Тарнавського діяло на них магічно, а децибели з колонок давали ні з чим не зрівнянне відчуття свободи. Довгий, здається, цього разу перевершив себе і виводив на дисторшині такі акорди, що посередині концерту до них підійшли організатори і попросили грати трохи м’якше, бо бабусі бояться за своїх онучок. Але, в кінцевому підсумку, під час концерту жодна онучка не постраждала.
Тарнавський зайняв окремий номер навпроти двох кімнат, в яких розселилися «Придурки»: в ближчій — четверо хлопців, а у віддаленій — Аліса. Перебуваючи в напрочуд легкому, наповненому після концерту стані (чого, зазвичай, після виступів у нього практично не бувало), Тарнавський вийшов востаннє перед сном покурити в кінець коридору на пожежні сходи, спеціально пристосовані до цього невибагливими адміністраторами. Завтра «Придурків» чекав Кривий Ріг, і Тарнавський не міг не повертатися думками до погроз, які знов з’являлися в нього на сторінці. Якісь місцеві радикали дізналися, що Тарнавський планує виступати в «Каверні» (криворізькому рок-пабі, присвяченому вшануванню «Бітлз») і вже писали пости про те, що не допустять концерту письменника та й, взагалі, його приїзду в місто. Це вже не кажучи про похваляння облити всіх «зеленкою». Поки Тарнавський курив, дихаючи вогким уманським повітрям і спостерігаючи за тим, як падають на підсвітлений ліхтарями парк навпроти їх готелика свіжі сніжинки, йому вперше спало на думку: а чи не наражає він дійсно на небезпеку не лише себе, але й усіх «Придурків»? Але успіх, який почав з такою виразністю приходити до них усіх, — і саме тому, що вони були разом — переборював почуття страху перед завтрашнім днем.
Докуривши і викинувши недопалок у бляшанку з-під кави, дбайливо примотану дротом до арматури сходів, Тарнавський повернувся в номер і, поки скидав із себе пальто, навіть не зауважив спершу, що в номері, окрім нього, вже хтось є. А коли побачив, то на мить навіть злякався — чужа раптова присутність у кімнаті виявилася для Макса надто неочікуваною.
— Алісо? Якого хера ти тут витворяєш? — спитав він здивовано, ще до кінця не усвідомивши те, що бачить.
— Ходи до мене, — покликала його Аліса, лежачи на розстеленому ліжку. Вона була зовсім голою, тільки на шию вдягнула свої довгі червоні коралі, напевне, щоб виглядати більш звабливо, сексуально. Дідько, Алісин голий вигляд розстроїв Тарнавського. Кістляві стегна, прикрашені пучком кучерявого волосся, худе ребристе тільце, крихітні груди... Тарнавський прикрив долонею очі, щоб ті не спокушалися її наготою, почуваючи себе цієї миті котримось із біблійних персонажів, що взріли голими своїх батьків.
— Ну, візьми мене, — повторила наполегливо Аліса, заклично дивлячись на Тарнавського. Вона поклала собі долоню на груди і стала перебирати пальцями намисто зі штучного коралу. Груди її, оздоблені темними пипками, на тлі кармінних коралів здавалися особливо блідими, майже білими, геть незахищеними.
— Що ти чудиш? — запитав Тарнавський знову, розгублено глянувши на вхідні двері, й миттєво накинув на Алісине голе тіло ковдру. — Одягнися.
Тарнавський сів на крісло, стурбований зараз присутністю голої Аліси у нього в кімнаті значно більше, ніж можливим завтрашнім зривом концерту в Кривому Розі.
Аліса рішуче відкинула із себе покривало, граційно піднялася й підійшла до Тарнавського (до чого ж вона була худенькою). Обвивши Тарнавського за шию, стала ніжно цілувати йому обличчя. Торкання її долонь було невправним, але сміливим. Було зрозуміло, що Аліса, аби не здатися Тарнавському слабкою і незрілою, задіює зараз усю свою витримку.
— Алісо, — сказав Тарнавський уже досить грубо і, вирвавшись з її обіймів, відштовхнув її. Аліса, раптом зрозумівши, що Макс настроєний серйозно, засоромилася своєї наготи і прикрила себе ковдрою. Неяскрава лампа в плафоні під стелею номера робила всі ці сцени сексуальної сміливості ще більш побутовими, випадковими, позбавленими інтимності.