Мистецтво стрибків з крижини на крижину
Пообідати, а точніше, повечеряти Тарнавському і «Придуркам» вдалося щойно після того, коли відіграв останній гурт — «Криваве весілля», і натовп бурсаків-неформалів почав потроху розсмоктуватися. Була без чогось одинадцята, коли у глибині залу звільнилося кілька столів, і всі вони — Довгий, Назік, Хесус і Рибка, Аліса, а також чудом вцілілі після сьогоднішного вечора смертників Алька і Жанет — усі разом (хоч, може, так і не планувалося, але вже так сталося) зібралися за одним столом біля дальньої стіни, прикрашеної головою лося, — в місці, яке відводять для найкращих клієнтів, де завжди затишно, достатньо тихо і достатньо вільно. Втомлений за вечір худорлявий офіціант приніс їм глибокі поливані глиняні миски з гарячим борщем і пампухами, і такі ж великі поливані миски зі знаменитою тутешньою картоплею зі шкварками та паруючими печеними ковбасками. Аліса пила, як сама не своя, і вже досить швидко набралася так, що почала говорити багато і голосно, і заразно, хоч і невпопад, сміятися. Десь такою ж за ступенем сп’яніння була й Жанет, але, на відміну від Аліси, яка, мабуть, напилася через стрес, у Жанет, як підозрював Макс, це вже було професійною звичкою. Йому стало дуже шкода цієї глибоко нещасної жінки, яка ще могла здатися цілком красивою, якби трохи змінила зачіску і макіяж, трохи менше курила сигарет і трохи раніше лягала спати. Дивлячись на Жанет у цьому стані, Макс розумів, що секс із нею тепер недопустимий з іще одного міркування — побачивши її голою, він міг просто розплакатись.
Однак Жанет, здається, була міцною конячкою і просто так її життю було не взяти. Тарнавський пригадав її військову куртку, як міцно Жанет тримала кермо свого бусика і те, як мотиляла головою під час виступу «Блайнд Сканк» — і подумав, що в неї однозначно є надія.
— Пане Танавський, — говорила Жанет трішки неслухняним язиком. — Ви нас усіх тут врятували, реально.
Потім ковтала ще коньяку і додавала:
— Якщо що, у мене вільний диван вдома. Я цілком серйозно. І у ванній гарячий душ.
І миттю пригадувала собі:
— Але є кіт, а ви не любите котів...
Макс на це тільки посміхався, рвучи пальцями просотаний часниковою поливкою пишний пампух і заїдаючи його ще одною ложкою борщу. «Придурків» уже по-справжньому попускало. Навіть Рибка дедалі більше приходив до тями. На пропозицію Аліски випити пива, відмовився жестом істинного абстинента.
— Ні, я тільки водичку сьогодні, як пан Тарнавський, — сказав Жора категорично, так, щоб Тарнавський зумів розчути у цій фразі легку пародію на Жанет, що, звісно, не могло не викликати в нього усмішки у відповідь. Рибці було погано, але він стоїчно сидів разом з усіма за столом, навіть не намагаючись щось покласти до рота.
— Молитва і піст, — повторював Жора скорботно і з гідністю, тоном справжнього аскета.
Близько першої ночі їх трапеза закінчилася, і атмосфера, що повисла в клубі, почала навіть імпонувати Максові — таке собі монотонне занудне безсоння, схоже на справжню прозу, яку творять великі класики. Майстри слова рухаються в своїх текстах настільки великими інтервалами думки, що рядовому, нетренованому читачеві стає важко доплисти від одного сплеску ясності до іншого. І ця пауза між двома берегами — ця безсонна, покрита потрісканими дрібними капілярами і мікроскопічними крововиливами проза нинішнього вечора, починала Тарнавському подобатися. Врешті, стало вже без різниці, будуть вони спати сьогодні чи зразу поїдуть з клубу на вокзал, знайдеться десь хвилина подрімати, чи, може, треба буде протриматися солдатиком аж до завтрашнього концерту. Мабуть, це, Максе, і називають свободою справжні волоцюги, вже не знаю, дгарми чи не дгарми — ніч під зірками, день біля моря, ніч у вагоні, день у дорозі.
У цьому вечорі однозначно була краса. І що менше Тарнавський намагався її контролювати, то непідробнішою вона ставала. У Макса були гроші, щоб їхати у наступне місто. У нього, чорт забирай, завтра буде невеличке заняття онлайн з його першою в житті ученицею. То, може, все, врешті, не так і погано?
Тютюновий дим у залі практично розвіявся, а світло рамп над сценою вимкнули. Гучність музики зменшили, щоб не жалілися сусіди, і врешті, в залі клубу «Качка» стало легше перебувати фізично. Близько половини другої ночі, коли лишилося лише дві чи три компанії, офіціанти стали перевертати стільці і виставляти їх на столи догори ніжками, щоб можна було підмести підлогу. Тарнавський подивився на обличчя п’яної Аліси, що сварилася з протверезілими уже Довгим та Назіком, на самозаглибленого і сповненого тужної мудрості Рибку, якого відпустили вже, здається, навіть його колеса і який наважився пожувати окраєць хліба, не боячись зблювати, на сонну Алю, яка з усе тією ж сором’язливою, вдячною усмішкою цілий вечір дивилася то на Жанет, то на Тарнавського, то на «Придурків», і відчув, що немає слів, які можуть пояснити цей світ і це, можливо, на краще. В цьому і полягав Максів власний шанс.