Письменник береться за перо
Прокинувшись (а чи, скоріше, виринувши з марення, яке обволікувало з усіх сторін, мов павутиння) від будильника у себе на телефоні, Тарнавський кілька секунд намагався зрозуміти, де він, що він робить на підлозі і чому так холодно. Наступне, що він побачив — загорнуту з головою в дешеву шубу Алісу. Макс зрозумів, що приблизно половиною тепла, яке він відчував уві сні, мав би завдячувати саме їй.
— О Боже, — Тарнавський протер обличчя долонями. Затхла кухня, холод і темрява. Макс навпомацки знайшов на столі залишені з ночі (та якої там ночі, він приліг відпочити всього півтори години тому) пачку сигарет та запальничку і, не встаючи, закурив.
— Вставай, Алісо, — видихнувши перший дим і закашлявшись, він став розштовхувати дівчину, котра крізь сон усе відмахувалася і віднікувалася, думаючи, мабуть, що то знову будить набридлива мама в інститут.
— Вставай, у нас поїзд! — сказав Макс наполегливіше, і тут Аліса різко прокинулася.
— О Боже, ми проспали, — зірвалася вона, схопилася за телефон і, побачивши, що в них іще є в запасі сорок хвилин на збори, втомлено провела рукою по обличчю.
— Ти мені снився, — сказала Аліса, все ще сидячи з притуленими до обличчя долонями.
Тарнавський на те нічого не відповів, але встав і ввімкнув на кухні світло. За вікном стояла густа чорнильна темрява, холодна, як застигла смола. Рухатися крізь неї однозначно було неможливо. Потрібно було відмінити сьогоднішній концерт, відіспатися як слід і добре поміркувати над тим, чи варто взагалі продовжувати тур саме зараз. Можливо, був сенс перенести його на літо, і взагалі, що за дурна ідея їздити перед Новим роком, коли скрізь ожеледиця, мороз, сніг і град?
— Буди своїх «Придурків», — буркнув Макс, набираючи з-під крана води у чайник, щоб випити якщо не кави (хоча, здається, там її ще трохи залишалося), то, принаймні, теплої води.
— О чорт, — Аліса знову взялася долонями за голову. — Дай мені попити!
Вона жадібно стала ковтати воду, яку їй протягнув у горнятку Тарнавський.
— Ми йшли вздовж якогось берега, і там весь час якась циркулярка працювала, — сказала Аліса і глипнула на деренчливий холодильник зразу біля їх лежбища. — По-моєму, це він цілу ніч гудів. Ух, блін, ну й дубак.
Вона різко зірвалася з підлоги і, загорнувшись, як лялечка метелика, у шубку, потупцювала смішними малими кроками в сусідню кімнату. Клацнув вимикач, і з кімнати, ще тихої і ніби вагітної присутністю там чотирьох непритомних тіл, також полилося жовте світло.
— Підйом, народ! — долинув до Макса її бадьорий, трохи охриплий з ночі голос. — Хто не встає через тридцять секунд, того поливаю водою! Вставай, казліна!
— Та відстань, Аліска, — почулося невдоволене бурчання Довгого. Закипів чайник. Макс сполоснув кілька горнят, розсипав по них залишки кави і розлив по горнятах окріп. Чи не забагато доброти зі самого ранку, друже?
Макс не знав. Але чомусь, як тільки Тарнавський прокинувся, в голові у нього застигла, буквально стала поперек одна-єдина думка. Потрібно знову почати писати. Треба самому почати щось робити. У тебе сьогодні заняття з ученицею, а потім знову виступ у «Придурків». Навіть ті, й те щось роблять, а ти? І ще називаєш себе письменником?