Там, де вітер

— Покатай мене, — попросила вона кокетливо, коли з’їла морозиво, і він трохи погойдав її.

— Сядеш до мене? — спитала вона, і він втиснувся на гойдалці біля Ніни. Вони зустрічалися з Ніною в десятому класі. Але потім щось пішло не так. З нею зустрічався Рижий з 11-А, але, здається, вже не зустрічається. Ніна була ок. Вона була невід’ємною частиною цього Всесвіту, що існував виключно для тих, хто отримав автоматом «відмінно» з фізики. Так і мало бути, що вони зустрілися.

Ніна сором’язливо потупила погляд, коли він сів поруч. Колись, коли вони зустрічалися, Ніна хвилювала його. А тепер була просто... ну, як друг. З нею було спокійно. Він подивився на неї, в її чисті, карі очі, лукаві і насмішкуваті. Не знати як, та вони почали цілуватися. Хоча не говорили одне одному ні слова. Вони цілувалися з язиком, чого не робили навіть тоді, коли зустрічалися. Він відчув язиком, що в Ніни дрібні рівні зуби. Здавалося, часу не існувало.

Поцілунок перервався так само несподівано, як і почався.

— Поїхали в центр? — спитав він, ніби дивлячись на себе зі сторони.

Ніна простягнула йому руку, щоб він допоміг їй підвестися, і вони, сплівши долоні, пішли на тролейбус, не криючись, не побоюючись, що хтось із однокласників їх застукає. Тепер це не було важливим.

Вони сіли разом на «дев’ятку» і говорили всю дорогу, поки крізь залиті сонцем і захляпані ще зимовим брудом вікна тролейбуса минали пейзажі знайомих перехресть, будинків і магазинів. Він наполегливо розповідав їй про музику. Ніна розказувала, як вона ходить на французьку. Їхні історії йшли врізнобій, і Назік розумів це, але це не мало значення. Всю дорогу вони дивилися одне одному в очі.

Старе місто вражало монументальністю. Воно було ніби єдиним застиглим шматком часу, а травмаї, автомобілі, пішоходи — просто масовкою для відволікання уваги. Вони зайшли у прохолоду музичного магазину. В ньому були дуже високі стелі. Назік відчув, що в цьому місці він, можливо, по-справжньому починає відчувати себе самим собою. Кілька хвилин вони роздивлялися різні інструменти — це завжди цікаво, навіть коли ти не музикант. Та його манив куток, де на стоякові було викладено одразу три синтезатори.

Назік залишив Ніну саму роздивлятися саксофони і попросив у продавця дозволу на дві хвилини ввімкнути «Ямаху».

— Хочеш, я зіграю тобі щось? — спитав він у Ніни, коли та підійшла до нього.

— Давай, — сказала вона. У своїй білій чоловічій сорочці, така тендітна, делікатна і самовпевнена водночас, вона здалася йому дуже зворушливою.

Він узяв кілька акордів. Спершу пригадав класику із своїх шкільних академконцертів — Бетховена, Шопена, Ліста. Потім класику дворової академії — «Europe», арпеджіо з «Final countdown». А потім заграв своє.

— Ого, класно, — сказала Ніна. — А звідки це?

— Я це сам написав на цих вихідних, коли їздив додому. У батьків є піаніно.

— Круто, — Ніна сама пальчиком спробувала натиснути кілька клавіш.

Він усміхнувся і взяв ще кілька акордів, намацуючи шлях для мелодії. Продавець почав хмуритися і, вимкнувши синтезатор, прогнав їх.

— Який неввічливий, — обурилася Ніна, покосившись на магазин, коли вони вийшли на вулицю.

Вони зайшли у закавулок між двох будинків. Назік пригорнув її до себе і вони знову цілувалися, почергово притискаючи одне одного до холодної стіни. Тепер він зміг відчути її краще і поклав руку на талію. Коли вони втомилися цілуватися, Ніна схилила голову на його плече. Щокою він відчув її коротке густе волосся.

— Ми ж просто друзі?

— Звісно.

Далі Ніна сіла на свою 21-шу маршрутку, на Сихів, а він повільно пішов назад, на тролейбусну зупинку біля університету, але замість того, щоб сісти на тролейбус і поїхати до гуртожитку, просто сів на лавочці, а в голові у нього звучав «Мертвий півень: «Ти двері відчиниш і я побачу воно — «Ето»». Калюжі після ранкового дощу блистіли, наче розлита ртуть. Усе було відточеним, дзеркально-чистим — тролейбуси, люди, будинки, навіть бруд. Він сидів, не сміючи дихнути зайвий раз, не сміючи подумати зайвої думки, щоб не зруйнувати тієї краси, яка обіймала його. Яка робила з ним щось таке, для чого в нього не було слів.