Робін здригнувся.
— Це неправда! — викрикнув він Вікторові й обернувся до Армстронга. — Це ж брехня, так? Скажи йому! Скажи йому, хто мій батько!
Віктор вичавив смішок.
— Це правда, — визнав Армстронг. — Цей чоловік — твій справжній батько.
Робін вирячився на нього.
— Але ж лорд Ембері!
— Лорд Ембері! — насмішкувато повторив Віктор. — Лорд Ембері! Цей вельможа — батько когось іншого, еге ж, Армстронгу? Скажи вже йому!
— Лорд Ембері — то мій батько, Робіне. У дуже молодому віці він закохався у мою матір, а вона була хатньою служницею. Ось про кого йшлося у тому листі. То була домовленість, за якою він перед смертю забезпечив мені майбутнє. Роберт Армстронг із того листа — то я.
Робін ошелешено дивився в обличчя Армстронга.
— Тоді виходить, що моя мати…
— Її цнотою найпідліше скористався цей негідник, і я доклав усіх зусиль, щоб допомогти їй. І допомогти тобі.
— Ну добре, годі вже. Я прийшов, щоб його забрати. Час віддати Робіна мені. Ви розпоряджалися ним двадцять три роки, тепер варто йому перейти до справжнього батечка. Так, Робе?
— Перейти до тебе? Ти справді вважаєш, що я перейду до тебе? — засміявся Робін. — Та ти, мабуть, здурів.
— Так, хлопчику, але тобі нічого більше не залишається. Родина — це родина. Ми найближчі родичі, ти і я. З моєю хитрістю та твоєю зовнішністю, з моїми злодійськими вміннями та твоїми шляхетними манерами — тільки уяви, що ми зможемо учворити! Ми тільки почали! Хлопчику мій, разом ми творитимемо дива! Після довгого чекання нарешті настав наш час!
— У нас немає нічого спільного! — обурився Робін. — Кажу тобі: дай мені спокій! Я не потерплю балачок про те, що я твій син. Якщо ти хоч комусь це бовкнеш, я… я…
— І що ж ти зробиш, Робіне, хлопчику мій? Що?
Робін важко задихав.
— Що мені відомо про тебе, сину? Скажи. Що я таке знаю, про що не здогадується більше ніхто?
Робін завмер.
— Якщо розповіси, я потягну тебе за собою.
Віктор неквапом кивнув.
— Що ж, нехай так.
— Ти ж не будеш викривати сам себе.
Віктор повернувся обличчям до води.
— Хто знає, що робитиме чи не робитиме людина, якщо її зрікається рідний син? Справа в родині, хлопчику мій. Я втратив матір ще малим і зовсім її не пам'ятаю. Батько навчив мене всього, чого знаю, але його повісили раніше, ніж я змужнів. Колись мав сестру — принаймні я так її називав, — та навіть вона зрадила мене. Ти — все, що у мене лишилося, Робіне мій. М'які кучері, солодкі слова та манери справжнього лорда… Ти для мене — увесь світ, і якщо я не можу бути поряд із тобою, навіщо тоді жити? Ні, Робіне, майбутнє в нас одне. Тож від тебе залежить, яким саме воно буде. Можемо продовжувати нашу справу разом, як ми й робили до того, або ти можеш відмовитися від мене, а тоді я здам тебе, і нас у ланцюгах посадять до в'язниці, а потім удвох відправлять на шибеницю, батька та сина разом, як воно й має бути.
Робін схлипнув.
— Чим він тебе шантажує? — спитав Армстронг. — Яка змова вас зв'язує?
— Розказати йому? — огризнувся Віктор.
— Ні!
— Гадаю, треба розповісти. Так я перекрию тобі шляхи назад, і єдиним виходом для тебе буде пристати на мій бік.
Він перевів погляд на Армстронга.
— Я дізнався, що цей ошатний молодик полюбляє випивати в одному шинку на околиці Оксфорда, тож там я з ним потроху і роззнайомився. Підсунув йому один план і змусив повірити, що то — плід його винахідливості. Робін був упевнений, що я ступаю йому вслід, але насправді він сам ішов прокладеним мною маршрутом. Ми викрали твою свиню, Армстронгу. Це було наше перше дільце. Як же я реготав подумки тієї ночі, пригадуючи, як двадцять три роки тому ти наказав мені триматися подалі і не підходити до тебе й твоєї Бесс ближче, ніж на дванадцять миль. Але ж тієї ночі мене впустили у твій двір, щоб я поцупив твою улюблену свиню, і власний син відкрив мені хвіртку і приманював її малиною! Він тоді утік разом зі мною, і якийсь час ми чудово прокручували цю оборудку. Я добре знаюся на фокусі зі свинею-віщункою. На ярмарках ми нахалтурили грубі гроші — навіть забагатіли, як для пройдисвітів, але твоєму синові все було замало. Тож ми використали свій інструмент — свиню та ярмарок — і замахнулися на щось більше. Так, Робіне, синку?