А втім, Робертові Армстронгу потрібні були друзі. Найкращі стосунки склалися у нього з колишнім власником ферми, тож він призвичаївся заходити до його котеджу, розташованого неподалік. Там Армстронг проводив якусь годинку за розмовами про сільське господарство із чоловіком, котрий був радий поговорити про роботу всього свого життя, для якої став надто немічний. Місіс Мей зазвичай сиділа із плетінням у кутку, і що довше вона слухала цього гостя, освіченішого за інших, і милувалася його щирим заразливим сміхом, від якого і її чоловік починав реготати, — то більше він їй подобався. Час від часу до кімнати заходила їхня дочка, щоб принести чай або кекси.
Бессі Мей ще малою пережила хворобу, внаслідок якої стала ходити перехильцем. Коли вона ступала, то помітно припадала на ліву ніжку. На це витріщалися чужинці, та й навіть ті, хто знав їхню родину, були переконані, що краще вже б їй сидіти вдома, а не «розгулювати отак». Якби ж справа була лише у кульганні, то вони, може, супили б брови трохи менше, але ж ще й око. На правому оці вона завжди носила пов'язку, та ще й міняла її під колір сукні. Здавалося, пов'язок у неї стільки ж, скільки й суконь; часто вони були зроблені з обрізків тієї ж матерії, із зав'язками зі стрічок, що обвивали їй голову, а кінці ховалися під копицею гарного світлого волосся. Вона була справжньою чистьохою, дуже піклувалася про свій зовнішній вигляд, і людей це бентежило. Наче вважала себе не гіршою за інших дівчат, думала, що має не гірші перспективи. Згідно з людською думкою, їй варто було зосередитися на домашньому господарстві й старанно демонструвати, що вона усвідомлює те, про що давно знають інші: ніхто не візьме її заміж, Бессі приречена на дівоцтво. Замість того, щоб у церкві сісти собі тихенько ззаду, дівчина проштовхувалася у центр і сідала посередині ряду, в усіх на виду. У гарну погоду вона кульгала до лавки на лужку і сиділа там із вишивкою або книжкою; взимку вдягала рукавички і розгулювала там, де більш-менш рівно; коли ж було слизько, вона кидала заздрісні погляди на тих, кому ноги дозволяли ковзати по кризі. За її спиною зловтішні парубки — насправді ті ж самі, що крутили дулі Робертові — передражнювали качину ходу Бессі. Ті, хто знав дівчину змалку, до того, як вона стала носити пов'язку, пам'ятали, що те око було якимось білим, а зіниця повернута кудись убік. Неможливо зрозуміти, куди вона дивиться і що бачить.
Раніше у Бессі Мей були подружки. Зграйка дівчаток, які разом ходили до школи та додому, заходжали одна до одної в гості й гуляли, взявшись за руки. Та коли вони виросли, дружба зійшла нанівець. Можливо, дівчата побоювалися, що зовнішні вади Бессі можуть виявитися заразними, або що хлопці обходитимуть їх стороною, якщо поряд буде така подружка. Коли Роберт Армстронг придбав ферму, Бессі вела самотнє життя. Вона ходила з високо піднятою головою, усміхалася, і її ставлення до світу анітрохи не змінилося. Та Бессі добре усвідомлювала, що світ змінив своє ставлення до неї.
Одна зі змін була пов'язана з тим, як стали поводитися з нею парубки. У шістнадцять років, завдяки світлим кучерикам, чарівній усмішці та тонкій талії, Бесс вважалася гарненькою. Якщо ж подивитися на неї у сидячій позі, з того боку, де не було пов'язки, то будь-хто визнає її найкрасивішою дівчиною в селі. Це не залишилося поза увагою хлопців, які стали проводжати її вульгарними жартами. Коли в одному серці поєднується хіть і зневага, утворюється диявольська суміш. Якщо їм випадало перестріти Бессі саму на стежці, парубки кидали на неї хтиві погляди, хапали її, знаючи, що дівчині не вдасться швидко відскочити від простягнутих рук. Бессі не раз поверталася додому в забрудненій спідниці й із замурзаними руками — ніби «зашпорталася».
Роберт Армстронг знав, що про нього думає зграя молодиків із ферми. Придивившись до них пильніше, він зрозумів, якої вони думки про Бессі Мей. Одного вечора, коли Роберт приїхав до обійстя Меїв зі звичним візитом, містер Мей зустрів його на порозі й сумно похитав головою: «Не сьогодні, містере Армстронг». Тремтячі руки та сповнені сліз очі друга підказали, що сталося лихо. Спостерігаючи за молодиками на фермі, почувши уривок зухвалої бесіди, в якій один із лобуряк хвастовито поминав ім'я Бессі та ще й супроводив його вульгарним жестом, він, мабуть, здогадувався, яке саме лихо.