Выбрать главу
Тешуть каміння, тешуть, змінюють краєвиди, ламають повітря, переінакшують світло, роблять цей світ таким, щоби його можна було любити, щоби в ньому було не так безнадійно й підло.
Всім, хто лишився жити після тяжкого мору, всім, хто зберіг свою радість і непокору, кожному, хто вцілів під важкими зірками — вони відбудовують місто збитими в кров руками.
Муровані ними стіни, віконні рами, зведене риштування, міцні канати. Сонце стоїть над мулярами й каменярами. Ще стільки часу, щоби все це порятувати.

Інформація видавця

Зміст

6 Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі
8 Як ми будували свої доми?
12 Міста будували з сонця і глини
14 В місті з’явилися невідомі святі
18 Цього літа всі полюють акул
20 Другий рік місто косить чума
22 Кидай мертвих за борт
26 Провидіння завжди стереже
28 Кнопочна нокіа. Єдина родина
30 В ґетто ніхто не святкує різдво
34 Я знав священика, який був у полоні
36 Дихає ночі теплий звіринець
40 Сніг заносить залізничні перегони
42 «Ти так давно не голився»
46 Повітря з ночі стигне холодом і вже
48 Коли вона остигає, ніби вогонь
52 На пагорбах, які лежать вночі
54 Тоді починається вечір. Саме тоді
58 Немає такого світла й такого проміння
60 Світло горіло всю ніч до ранку
64 — Де твій брат, чуєш, де твій брат?
66 Вони навіть можуть жити в різних містах
70 На перевалі дим
72 Заходь за мною в сніг
76 Зима приносить віру і спокій
78 Хтось підглядає за тобою в шпарку
82 На кораблі вантажать зерно
84 Все, як сто років тому
88 І стільки світла. Щоразу. Навіки
90 Виверни рукави осель
94 І хотілося б дякувати за можливість не відповідати
96 Здавалося б, найпростіше — торкатися неможливого
100 Стільки дощу не вмістить жодна весна
102 Ловити її, мов рибу, не відходити від води
106 Люби, люби своє ремесло
108 Я танцюю, — говорить вона, — доки падає сніг
_ ТАМПЛІЄРИ
112 Хто зможе вижити в середньовіччі?
114 Що з ними буде, коли вони всі повернуться?
116 Ще по зимі лежать померлі в озерах

Літературно-художнє видання

Сергій Жадан

ТАМПЛІЄРИ

Відповідальна редакторка — Євгенія Лопата