Кидай мертвих за борт
+ + +
Кидай мертвих за борт,
кидай мертвих за борт.
Пускай під воду холодні тіла, замотані в шовк.
Мертві не знають клопоту, не знають турбот.
Зшивай роздертих, видовжуй рваний шов.
Скидай прокажених у хвилі,
скидай зачумлених в ніч,
тих, кого з’їли сухоти, мов черва,
сотні мертвих сердець
і сотні холодних облич,
кидай мертвих за борт, починаються добрі жнива.
Всім стане роботи і стане сил.
Працюй разом із нами — повернеш свій борг.
Витягуй їх, мов пійману рибу на стіл.
Роби гроші на мертвих,
скидай їх за борт.
Всіх, кому утроби пекло вогнем,
кого пропасниці вивертали, як светр,
хто відійшов літнім сонячним днем,
за ким не лишилось жодних ознак і прикмет.
Випалених лихоманкою, наче торф.
Вибілених тифом, ніби вапно.
Вкладай їхні голови до мішків і торб.
Кидай мертвих за борт, тепер все одно.
У нас буде багато втіх у житті,
на наших столах ще достатньо вина,
не думай про мертвих, про очниці пусті,
не згадуй про кров, що не відпирається з полотна.
Між нами достатньо гідних і видатних,
тих, хто вступив до переможних когорт.
Але мертвим не місце серед живих.
Мертвим місце між мертвих, скидай їх за борт.
Дякуй щедрим зорям, добрим часам.
Тривають довгі жнива, безтурботні дні.
Той, хто добуде тут до кінця, — залишиться сам.
Краще йому не бачити те, що він бачитиме уві сні.
Провидіння завжди стереже
+ + +
Провидіння завжди стереже
того, хто навіть не думав тікати.
Бої відкочуються, і вже
в місті з’являються маркітанти.
Вантажені ліками і вином,
минають засідки та перепони,
бредуть від вокзалу старим полотном,
заходять у спальники та промзони.
Розкладають свої скарби,
ходять зайнятим щойно містом.
Ще один рік пройшов без сівби,
на спалених школах сидять голуби,
діти їх зганяють свистом.
Перекривається рух на постах,
і варта на розі співає канти.
Стільки життя в дитячих листах,
і сфери впливу в наших містах
ділять праведники та спекулянти.
Сонце над вами летить шкереберть.
І торгівля для вас — звична марнота.
Але доки ми платимо за власну смерть,
у вас і далі буде робота.
Хай немає вам прикриття,
тіштеся з щедрого медобору:
доки для нас нічого не важить життя,
ваші справи далі йтимуть угору.
Небо виснажується, пливучи.
Збувайте рештки хліба й отрути,
збувайте піхоті несвіжі харчі.
Ті, кого нині повісять вночі,
говорять у темряві, перш ніж заснути:
запам'ятовуй кожного з нас,
запам’ятовуй нічні години,
запам’ятовуй цей підлий час,
запам’ятовуй плітки й новини,
запам’ятовуй цей дивний світ —
майже завершений, майже готовий.
Жодного смутку. Жодних бід.
Запам’ятовуй. Запам’ятовуй.
Кнопочна нокіа. Єдина родина
+ + +
Кнопочна нокіа. Єдина родина.
Як тобі, ромко, моя батьківщина?
Тане в повітрі літа липка павутина.
Тулиш до пазухи тепле дрантя, ніби господнього сина.
Що ти бачиш з-поза своєї заслони?
Голос ближче до стебел і серце ближче до крони.
З ночі викочуються розстріляні ешелони.
Риють пісок гробарі. Готуються до оборони.
Буде осінь, ти не будеш такою.
Ніхто, крім мене, не плакатиме за тобою.
На руках у населення щоразу більше зброї.
Якби я мав вибір, я б обирав собі інших героїв.
Буде зима, будуть дитячі співи.
Буде обрій кольору вохри й оливи.
Але тепер зелені тумани, червоні зливи.
В державних гімнах усе відчутніші циганські мотиви.
Двадцять років шукати вихід із дельти Дунаю.
Бачиш, я теж разом з усіма її перетинаю.
Ластівки прилітають з узгір’я Синаю.
І немає, ромко, початку,
немає краю.
Все буде як вперше, все буде назовсім.
Юний місяць над золотим колоссям.
Червневі світанки з янгольським суголоссям.
Зручні родинні меблі, набиті твоїм волоссям.
І ти несеш своє серце, свою мороку.
Ступаєш разом з усіма до нічного потоку.
Теж думаєш перейти цю пітьму глибоку,
Приходить смерть —
і яка різниця, з якого боку.
В ґетто ніхто не святкує різдво
+ + +
В ґетто ніхто не святкує різдво.
Снігу вихолоджене єство
стигне під брамами кам’яниць.
Дим підіймається з криниць.
В ґетто не буває зими.
Дихай зашитими грудьми.
Твоє плече подібне до крила.
Він любить тебе за те, що ти була.
В ґетто у тебе немає ім’я.
Прання тягне вниз течія.
З-того боку чути голоси пастухів.
Він називає тебе іменами трав і птахів.
Він дає тобі тисячі імен.
Благословен кожен твій рух,
і шепіт твій благословен,
благословен запах твоїх сорочок.
Заходить під шкіру перший гачок.