— Покарають, обов’язково покарають, — мовив я і вийшов у коридор.
Пельш за моєю спиною одразу почав розмову з Гретинським. Цікаво, що він хоче вивудити, але у мене є справи набагато важливіші.
11 травня, 12.59
Відділ експертів — наша геєна (як ми жартома його називали) містився в підвалі, а відділ технічних засобів спостереження (молоде і булавінське дітище) знаходився під самим дахом, на переустаткованому горищі, і був нашими небесами в метафоричному і буквальному значенні цього слова. Начальник відділу, майор Шемет, наш наймолодший майор, мій ровесник, користувався заступництвом Булавіна. Коли ми всі чекали на заробітну платню по півтора місяця, Шемет завжди ходив з кишенями, набитими казна-звідки отриманою премією. Форму він так кумедно перешив, що вона більше скидалася на парадний костюм сержанта американської морської піхоти, а над столом у нього замість календаря з цнотливими собачками красувався гігантський постер оголеної Сари Янг. Чоловік він був дивакуватий, але по тому, як швидко просувався по службі, можна було зробити висновок, дуже кмітливий. У професійних тонкощах своєї роботи він розбирався, напевно, набагато краще за Ходоша, який оббрехав у дев’яносто першому році злісного спостерігача за всім і вся Бурова.
— Доброго дня, — привітався я, відчиняючи важкущі металеві двері і проникаючи в тісну кімнатку Шемета.
— Здрастуйте, дядечку, — з іронією в голосі привітав мене майор. — Вітри яких потреб і нужд занесли вас у мою скромну келію? Зброя, дурні витівки, брудне порно?
— І на два пальці тройняшки теж, — підспівав я йому. Шемету не можна було перечити. Перед ним не можна було викаблучуватися, забавлятися. Він був дуже серйозним від народження. Але якби я йому не підспівав, то міг би ще битих півгодини перед ним витанцьовувати.
— Тройняшку зранку допили. Чого тобі, Володю?
— Та… пусте. Відстежити одну машинку потрібно.
— У межах міста?
— Ага.
— Яка марка?
— П’яті жигулі.
— Як довго за ними потрібно стежити?
— Усе залежить від обставин. Може, годину. Може, день.
— Добре.
Шемет деякий час мовчав. Я нервово тупцював на місці: півтора кроку вперед, півтора назад. Робити більшу кількість кроків не дозволяли розміри кімнати. Як йому тільки вдається уникнути клаустрофобії?
Напевно, знайшов собі інші виміри буття, крім трьох геометричних.
— Точність спостереження? — продовжив розпитувати Шемет.
— Максимальна.
— Це як? — усміхнувся Шемет. — Кожну десяту часточку секунди видавати тобі координати центра ваги лівого яйця водія з точністю до двох ангстремів?
Я криво посміхнувся.
— Навіщо ж до двох? Можна до чотирьох.
— Зрозумів. З точністю до кварталу влаштує?
— Ні. Бажано до будинку. Серйозно.
— А ти, бачу, хлопець-зух.
Шемет знову поринув у свої таємничі виміри.
— Гаразд. Санкцію Булавіна маєте?
Це питання потребувало неабиякої делікатності.
— Пане майор, — (так уже склалося само собою, що він називав мене «дядечкою», а я його — паном майором, і зверталися один до одного на «ти»), — замість того, щоб довго й нудно все пояснювати Булавіну, я краще зроблю тобі щось приємне.
— Приємне? Ти сексуальну орієнтацію, часом, не поміняв? На тітоньку перетворився?
Ображатися на Шемета було неможливо. Я мимоволі всміхнувся:
— Я не жартую. Хочеш, наприклад, справити по знайомству стильний костюмчик?
— Костюмчик, кажеш, стильний? — втішно промуркотів майор. — Можеш вважати, що твій язик уже в мене в руках. До цієї розмови ми ще повернемося. А поки почекай хвилинку.
Він вийшов у сусідню малюсіньку клітку, що гордо іменувалася «складом». Невдовзі повернувся, тримаючи в руках якийсь невідомий мені крихітний предмет і «уокі-токі» зовсім нерадянського дизайну.
— Значить, так. Оце, — він показав на предмет, — дуже дорога ізраїльська іграшка, передавач із пневмомагнітною присоскою.
З цими словами він із силою жбурнув дорогу іграшку в стіну. «Бум-м», — видала звук цяцька і прилипла до жорсткої фарбованої поверхні.
— Якби ти був дитиною дошкільного віку, я б запропонував тобі її віддерти, а сам би спостерігав за тим, як ти мучишся. Але оскільки ти не дитина, продовжимо демонстрацію.
Шемет відкрив якусь кришечку на чорному блискучому корпусі «уокі-токі», натиснув на кнопку — і іграшка безперешкодно впала на підлогу.
— Якщо поверхня немагнітна, відвалиться вмить. А якщо магнітна — триматиметься міцніше. О котрій почнеться спостереження?