— Із задоволенням, Наталю.
У сусідній кімнаті запищав телевізор, нагадуючи опівнічним совам, що час спати. Наталя пішла його виключити.
Як тільки вона вийшла за поріг, ще одне скло посипалося під ударом наступної пляшки, що впала біля ніг Кононова. Наталя з витріщеними від страху очима вбігла на кухню. Біла як смерть.
Кононов підскочив до дверей, повернув замок, але… Але двері і не думали відкриватися, їх підперли з зовнішнього боку чимось важким. Кононов спересердя з усієї сили штовхнув двері плечем. Вони відчинилися. Прямо на порозі лежала колода.
Кононов перечепився і мало не впав. Бігти було безглуздо. Куди? За ким? Стріляти теж. У кого?
Можливо, хтось сидів у засідці, сховавшись за кущі, і спостерігав за Кононовим. Він цього не знав.
«Казна-що! Я не можу вберегти дівчину від вибриків якогось хулігана».
Збентежений, Кононов знову повернувся до Наталі, дівчина змітала осколки скла.
— На жаль, і цього разу мене провели.
Кононов сів на стілець і закурив.
— Допомогти?
Дівчина не відповіла.
— Наталю, мені здається, що тут залишатися нерозумно, — Кононов говорив упевнено і рішуче. Він знав, що тільки так і варто говорити з жінками, коли хочеш схилити їх до своєї точки зору. — 3 метою безпеки пропоную поїхати до мене.
Наталя перестала мести, сіла, поклала руки на коліна, обмірковуючи слова Кононова.
— Якщо в тебе є інше місце, де ти могла б переночувати, я проведу тебе. Але тут тобі залишатися не можна.
Кононов не сподівався, що Наталя погодиться на його пропозицію. Але вона її прийняла!
— Іншого виходу в мене нема. Я згодна, — тихо сказала вона.
Кононов ледь усміхнувся.
— Зробімо так. Ти збереш необхідні речі, а я викличу таксі.
— Навіщо, — здивувалася Наталя. — Ми можемо поїхати на моїй машині.
Кононов геть забув, що ще шість днів тому бачив Наталчине «Вольво».
— Це полегшує ситуацію.
Наталя забігала по кімнаті. Взяла косметику, гребінця, якийсь ілюстрований журнал, блузку, зубну щітку і ще якийсь дріб’язок. Коли вона постала перед ним, у її руках був згорток.
— Володю, у мене для тебе є маленький подарунок, — сказала вона і чарівно всміхнулася.
— ???
— Це моя авторська робота, — мовила Наталя і розгорнула згорток, — тобі підійде…
Кононов побачив шкіряну куртку світло-сірого кольору. Дуже гарну і дуже важку. Чим він її заслужив? Тим, що відпустив Гретинского? Почав копати під Сапегіна і Смолича? Чим?
— Приміряй, будь ласка.
Одержувати від жінок подарунки Кононов не звик. Він не знав, як треба поводитися, коли жінка намагається подарувати тобі щось, тому розгубився.
— Чому ти вирішила, що я її візьму? Маєш мене за продажного слідчого, що не спроможний собі на шкіряну куртку заробити? А чи знаєш ти, що за хабар посадовій особі… — Кононов утратив рівновагу.
Наталя кинула куртку на підлогу, відвернулася і заплакала. Тихо й жалібно, як маленьке цуценятко, що загубилося. У Кононова стислося серце.
— Наталю, зрозумій мене правильно, я не можу…
Вона не звертала на нього ніякої уваги. Плакала і плакала. Сльози текли по її обличчю. Волосся безладно розпатлалося.
— А як би ти вчинила на моєму місці? — несміло запитав Кононов.
Тієї миті йому здавалося, що він утратив усі рубежі, які йому вдалося завоювати. Він був певен, що Наталя вже не відчувала до нього найменшої прихильності, лише саму зневагу.
— Я від чистого серця, а ви! — схлипнула дівчина. — А ви мені про якісь хабарі посадовій особі.
Жіночі сльози… Вони штурмом беруть міста і рятують від гільйотини. Вони всесильні. Це — зброя. Кононов підійшов до Наталі й поклав руку їй на плече. Нечувана нахабність. Але ляпасу вона йому не дала. Кононов посміливішав.
— Пробач, Наталю. Спасибі за подарунок. Я повівся як дурень. Вибач. Через цю кляту роботу в мені, мабуть, не залишилося нічого людського.
Наталя перестала схлипувати. Рука Кононова, як і раніше, лежала в неї на плечі.
— Дякую тобі. Я носитиму куртку, не знімаючи, і згадуватиму тебе. Зараз прохолодно, і твій подарунок дуже доречний.
Наталя стояла нерухомо.
— Мир? — запитав Кононов, ніби він розмовляв зі скривдженою дитиною.
— Мир, — відповіла дівчина, заплакана, але втішена.
Вони вийшли з будинку, озираючись. Зловмисник міг стежити за ними. Наталя трималася гідно. Кононов мимоволі гладив борти нової куртки.
13 травня, 03.17