— Випий ще кави, — строго сказала Ірма. — Спати не можна.
— Через химер?
— Так. Уві сні ти відкриваєш їм доступ до своєї голови.
— До таємних думок?
Я запитав це жартома, двозначним тоном. Але Ірма не помітила.
— До страхів.
— О… Я безстрашний.
Вона презирливо скривилася.
— В усіх є страхи.
Я замовк, мимоволі згадавши те, чого боюся. Пом’яв онімілу руку. Чутливість, якої вона набула після вживання пилку, зникала — повільно, але очевидно. Так неминуче здуваються кульки після дитячого дня народження, з кожною годиною опускаючись чимраз нижче…
— А цей твій мутаген… Як він діє?
— Як пилок. Тільки в тисячу разів швидше. Ти пам’ятаєш істот, яких спіймав у трансформаторі наш технік?
— Антон?
— Угу. Так ось, ми використаємо їхній потяг до електромагнітних полів. Боже, як же ти їх по-ідіотському назвав…
Я скривився.
— Женці.
— Зараз вони дохнуть від електричного розряду — занадто кволі. А ми зробимо так, що вони зможуть руйнувати джерела електроенергії. Розумієш? Ось і весь план. Упевнена, мені вистачить двох тижнів.
— Вистачить на що?
— Увімкнися, мій любий, увімкнися! Я намагаюся говорити з тобою як з біологом! Я використаю мутаген і доб’юся цілеспрямованих мутацій, а потім випущу цих тварин у таборі, і вони знищать усе електричне. За ніч перетворять колонію в занедбане дачне селище! Знеструмлена, колонія буде неефективна. Зовсім! І нас відправлять на Землю!
Вона замовкла і, судячи з погляду, очікувала захвату. Щось у цьому і справді було… Якщо уявити, що електрики немає й відновити її неможливо, бо якісь тварини руйнують комунікації й генератори, користі з такої колонії рівно нуль.
— А якщо щось вийде з-під контролю?
Ірма аж підвелась, емоційно змахнувши руками:
— Я тебе прошу! Що й куди може вийти!
— Просто не хочу, щоб загинули люди, Ірмо! А ти, хоч як крути, збираєшся виростити якогось нового монстра!
— Ні! — Ірма осудливо подивилася на мене. — Ти мене не слухав.
Я замовк. Мені не подобалися її методи, але вони завжди були дієві. І все ж таки мене лякало те, що я зовсім не уявляв, як працює мутаген. Аж отут мені сяйнула думка.
— Слухай, може, це ідіотське запитання, але я спитаю…
— Раніше це тебе не зупиняло.
— Оскільки ти вмієш поводитися з цим мутагеном, а Вандлик прилетіла спеціально по нього… Чому б його просто не віддати? Розкажи їй усе, що сама знаєш, і край. Нехай Корпус подавиться своєю довбаною зброєю, а ми полетимо додому!
— Серйозно? — вона співчутливо поглянула на мене. Це був погляд вихователя в школі для розумово неповносправних дітей.
Я стушувався:
— Але ж, Ірмо, що не так?
— Думаєш, вони полетять звідси, не випробувавши його?
— Ну, припустімо, захочуть випробувати…
— На кому? Як ти думаєш, на кому вони будуть його випробовувати?
Її очі горіли впевненістю й роздратуванням. Наче я не розумів очевидного.
— А якщо ти помилилася? Щодо Вандлик і того, навіщо вона тут.
— То запропонуй іншу версію! — Ірма емоційно ляснула термосом по долоні. — Десь на цій планеті є зброя масового ураження, але ніхто не знає, що це. Так? Її ефективність уже бачили не лише на прикладі інопланетних міст. І ось організована нова тривала місія, в якій людям і слова не сказали ані про мутаген, ані про міста. І зауваж, за її успішність відповідає саме Вандлик і лише вона! Запропонуй тепер іншу притомну версію, якщо не віриш, що вони ловлять на живця!
Я потер скроні, щиро намагаючись придумати інше пояснення. Але його не було.
— Отже, вони чекають, коли ми почнемо перетворюватися на химер?
— Алілуя! — Ірма глумливо здійняла руки.
— І просто спостерігатимуть, як ми будемо жерти одне одного?
— І вивчати. Їм потрібен секрет біологічної зброї. А ми — морські свинки. Чи на кому там ставлять досліди…
— Але тоді логічно було б привезти юрбу фахівців! Вірусологів, генетиків… А не звузити службу біоконтролю до трьох осіб! — мені здалось, я виклав козир.
— А хто сказав, що їх не привезли? Просто це не ми з тобою. Чи, думаєш, капрала просто так щомісяця тягали в госпіталь? До речі, його так і не поховали.
Хотілося заперечити, але аргументи скінчилися. Згадався загадковий фактор «Б» — нікому не відомий критерій відбору. І те, як Алекс розповідав про секретний надзвичайний арсенал: «…враховуючи всю цю таємність, як мінімум, Спис Долі. Ну, або чим там убили Христа…». Але ж немає ніякого сенсу зберігати найефективнішу зброю під замком! Якщо тільки не боїшся, що принада відлякає хижака.