— Дякувати Богові… — видихаю й тільки тепер розумію, як я боявся, що результат буде інший.
Знову оглядаю коридор. Ельзи ніде немає. Сідаю долі, просто на порозі, спираюся на одвірок, кладу «Шиву» поруч.
Гадки не маю, що тепер робити. Хоча ні… Варто просто передихнути.
— Ти як? — запитує Алекс.
— Здурію зараз, — чесно відповідаю. — А так — норм.
— На, поки сидиш, — і Алекс простягає білу трубочку-тестер мені.
Я негативно хитаю головою.
— Нема сенсу витрачати тестер, друже…
Його брови здивовано піднімаються. Одним спритним рухом здоровань підхоплює з підлоги мою гвинтівку й відступає на кілька кроків. Він не цілиться в мене. Та водночас, оглянувши «Шиву», знаходить запобіжник і зводить його в бойове положення.
— Сенс є, братику, — спокійно каже Алекс і кидає мені білу трубочку.
Машинально ловлю тестер.
— Ти просто не розумієш…
— Присягаюсь, якщо ти це не зробиш, я вистрелю! Ти зробив би те ж саме хвилину тому! Ну!!!
Тепер він цілиться мені в груди. Це нерозумно… Але те, що Алекс готовий стріляти, я бачу в його очах так само чітко, як і заряджену «Шиву» в руках.
— Добре… — і прикладаю носик тестера до пальця.
Клацнувши, він проколює шкіру й висмоктує краплю крові. У мене є ще хвилина чи півтори…
— Тряси, — каже Алекс, трохи заспокоївшись.
Я машинально трясу проклятущий тестер, розуміючи, що зараз реактиви всередині білої трубочки відраховують останні секунди. Останні секунди до смертного вироку.
— Алексе, ти повинен дещо знати…
Він супиться. Мовчить. І навіть і не опустив ствол. Навіть не опустив…
— У мене, Алексе, певні проблеми… З тестами. З ними взагалі не все…
Я хотів сказати «не все однозначно», але цієї миті тестер запищав — уривчасто й тривожно — і спалахнув яскраво-червоним вогником.
10
Я мимоволі сіпнувся. Алекс отетеріло витріщився на червону цятку.
— Я поясню, друже… — невпевнено почав я.
Але він уже не слухає. Його погляд — якийсь розфокусований — переміщується мені в район грудей. Я розумію, що він збирається стріляти, а його очі безсторонньо обрали точку прицілювання — у центр силуету, як навчали.
— Я — це я, Алексе! Ти чого… Справді, ти ж не вистрелиш…
Вистрелить. Він відходить ще на крок. Якби я хоча б стояв, то, може, був би шанс вискочити в коридор. Але я сиджу, а ствол «Шиви» вже дивиться мені в груди. У голові гарячково проносяться гірлянди слів, але я просто не встигну їх озвучити за ці пів секунди, що залишилися. Треба обрати щось одне. Щось, що зупинить його…
Гігант видається спокійним. Він упирає приклад у плече, глибоко вдихає й, видихнувши половину, затамовує подих. Так ніби збирався зробити складний постріл на пів кілометра. Як я, коли шепочу своє «двадцять п’ять» — потрібне за снайперського пострілу й зовсім безглузде, коли приставив індукційник до голови своєї дружини. «Йому так легше! — раптом розумію я. — Він теж не хоче стріляти!»
— Подивися мені в очі!!! — я гаркнув якомога сильніше, подавшись усім тілом уперед, виштовхуючи повітря одним коротким імпульсом; Алекс сіпнувся й звів погляд. — Що ти робиш, Алексе! Хочеш убити друга через довбану червону лампочку!
Видно, що він вагається. Навіть гвинтівка клюнула в руках, утративши ціль. Він розтулив губи, але нічого не сказав. Погляд зніяковіло стрельнув кудись у куток.
— Опусти ствол, ну! Не будь ідіотом! Я міг застрелити тебе, коли на твоїй пиці було оте лайно! Ти хоч уявляєш, на що був схожий? Уявляєш чи ні?!
Звісно ж, ні, але мені треба, щоб він зрозумів це сам.
— Ні, — нарешті каже Алекс і ковтає слину.
Він дивиться на мене, і тепер у його погляді якась дитяча безпорадність. Я мовчу. Він чекає, що я поясню, але я не збираюся. Алекс знову сковтує. Великі краплини поту на його чолі свідчать, що я обрав правильну тактику.
— На кого? — не витримує здоровань.
— Ти мав обличчя хлопця, який був тут у попередній експедиції. Став химерою й повбивав купу народу. А ти навіть не знав про попередню експедицію, так? А от Вандлик — знала від самого початку. І Аба, який розробив ці тестери, — знав. Тож я повинен був прострелити тобі голову, не вагаючись. Ти мав лице чувака, який ґиґнувся шістдесят років тому. Але в мене чомусь вистачило мізків не зробити цього! А ти — вистрелиш через смердючу червону лампочку?
Він важко відсапується.