— Звісно, сер, — відповів я, намагаючись приборкати власне дихання. — Жодних проблем з цією ногою, сер.
Вони ще трохи пошепотілися.
— Чи немає у вас якихось інших проблем або хронічних захворювань? — знову спитав жіночий голос.
— Ну… У мене штучна нирка з трьох років…
— Так, тут указано. Вона вас турбує?
— Ні, що ви!
— Турбувала коли-небудь після закінчення реабілітаційного періоду?
— Ніколи, — для переконливості (і без потреби) я похитав головою.
— Одягайтеся, будь ласка.
Я двічі зашпортався, намагаючись потрапити задерев’янілою від хвилювання ногою в черевик. Нарешті, абияк зашнурувавши взуття, вийшов.
Тільки за дверима зрозумів, що жодної відповіді не почув.
— І коли ми дізнаємося? — запитав я в Макса.
Я не уточнив, що саме, але він одразу зрозумів. Усміхнувшись, звірився зі своїм планшетом.
— Медичний тест пройдено! Вітаю. Далі буде складніше.
Якби ти знав, хлопче… Якби ти знав…
Ми покинули білий коридор і невдовзі опинилися біля гладких сірих дверей без символів і позначок. Здається, до мене тільки зараз почало доходити, що відбулося. Я пройшов медкомісію! Не розумію як, але я — пройшов…
— Звідси починається тестова зона, — поважно, без колишнього запалу сказав Макс. — Кожне завдання ви виконуєте в окремому приміщенні. Намагайтеся витрачати мінімум часу, це впливає на результат.
Він приклав долоню до сенсора, клацнув замок, і Макс відчинив двері, пропускаючи мене вперед.
Кімната. Високий стіл (такий, що перед ним треба було стояти) із сенсорним дисплеєм. Макс не сказав ані слова. На дисплеї — ряди зображень, послідовність слів. Кілька секунд я не міг повірити, що все справді так легко — елементарні логічні ряди! Одну послідовність потрібно продовжити, з іншої виключити зайве. «Груша, яблуко, апельсин, мавпа…» Викреслюємо мавпу. Дитячий садок. Я відповів на 20 таких завдань, не витрачаючи час на роздуми.
Наступна кімната. Банальна перевірка зору.
Наступна. Вправа на реакцію.
Далі цікавіше. Стіл, розділений непрозорою перегородкою, два стільці по різні боки. Дівчина в халаті на одному з них. Я сів на другий. Перегородка виявилася сенсорним монітором.
— Добридень, — привіталася дівчина. — Я обиратиму піктограми на своєму моніторі. Ви — на своєму, і щоразу повинні відгадувати мій символ. На вибір першого у вас хвилина, кожного наступного — 20 секунд.
Відчувалося, що вона проговорює добре завчений текст.
— Можна запитання? — я підвівся, щоб бачити її поверх перегородки.
— Звісно.
— Це що — тест на телепатію?
— Суть тесту вам розкрили достатньо, сідайте.
Що ж, дякую. Сідаю. Стілець твердий. На сенсорному екрані 32 піктограми. Дерево, кораблик, атмосферний модуль — як у дитячій книжці.
З того боку пролунав мелодійний «бам».
— Я обрала перший символ. Кожного разу, як почуєте такий сигнал, маєте обирати ви.
Я спробував зосередитися. «Повинні відгадувати мій символ» — вони хочуть від мене телепатичних здібностей? Маячня, ніхто ж узагалі не довів, що вони існують. Якоїсь інтуїції? Туди ж… Хвилина на перший символ… Чому більше, ніж на інші? Я повинен зрозуміти принцип? На кілька секунд заплющив очі. Так. Якщо телепатія або інші нісенітниці — це не до мене. Усе буде мимо, можна нічого й не натискати. З іншого боку, це й не та контора. Що їм треба? Загнати мене в кут і подивитися, що я можу. Що вони хочуть? Щоб я обрав такий самий символ. Як? Вони не уточнювали.
Я різко розплющив очі. Точно. «Суть тесту вам розкрили достатньо». Тобто інших обмежень немає. Залишилося 15 секунд. 14…
Я швидко встав і обійшов стіл. Внутрішньо аж зіщулився, очікуючи, що мені скажуть сісти на місце, але нічого такого не сталося. Подивився на монітор дівчини. Півмісяць. Швидко повернувся й, не сідаючи, натиснув такий символ і в себе. «Бам» — вона обрала інший символ. Я знову заглянув до неї в монітор. Риба. Натиснув у себе.
Після п’ятого «бам» вона сказала «досить».
— Це вважається шахрайством? — не витримав я.
— Ви не порушили жодних правил і вклалися у відведений час. Але могли швидше.
Вона ледь помітно всміхалася. Чи мені здалося?
— Швидше? Раніше зметикувати? Чи швидше бігати?
— Запитувати в мене, що натиснула я.
— Чорт! Справді!
Тепер вона точно всміхалася:
— Але у вашої методики є свій плюс.