Острів помалу зник позаду. Тиріон побачив на східному березі якісь руїни: скособочені стіни, розвалені вежі, розбиті бані дахів, ряди гнилих дерев’яних стовпів, забиті болотом та зарослі бурим мохом вулиці. «Ще одне мертве місто — вдесятеро більше за Гойян Дроге.» Тепер тут жили черепахи — величезні костогризи. Карлик бачив, як вони вигріваються на сонечку: важкі брунатні та чорні брили з зубчастими гребенями посередині панцирів. Кілька, побачивши «Соромливу діву», ковзнули у воду, лишаючи по собі рясиці на воді. Мабуть, купатися у цьому місці було не варто.
Відтак крізь покручені, притоплені дерева та широкі мокрі вулиці він уздрів сріблястий виблиск сонця на воді. «Ще одна річка, — миттю зрозумів він, — і теж втікає до Ройни.» Шмат землі між річками вужчав, руїни на ньому дедалі вивищувалися, і нарешті місто скінчилося на гострому розі, де стояли рештки неймовірно величезного палацу рожевого та зеленого мармуру. Зламані шпилі та провалені бані високо здіймалися над шерегою накритних арочних проходів. Тиріон побачив ще гризотних черепах, які спали у корабельнях, де колись, напевне, стояло з півсотні кораблів. Нарешті він зрозумів, де знаходиться. «Це палац Німерії, а навколо — все, що залишилося від її міста Ні Сар.»
— Йолло! — загукав Яндрі, коли «Соромлива діва» проминула гострий ріг. — Ану розкажи мені ще про ті вестероські річки, що більші за Матір Ройну!
— Та я ж не знав! — закричав карлик у відповідь. — У Семицарстві немає жодної річки завширшки навіть у половину цієї!
Нова річка, що приєдналася до головної течії, була схожа, наче сестра, на ту, якою вони спускалися — ту, котра сама ледве поступалася Мандерові або Тризубові.
— Оце Ні Сар, де Матір приголублює свою Свавільну Доньку — Нойну, — розказував Яндрі, — але й тут вона не розливається найширше, бо ще не стріла інших доньок. При озері Чингал у неї втікає Кохойна — Темнава Донька, повна золота і бурштину з Топора та шишок з Кохорської пущі. Південніше Матір зустрічає Льорулу — Усміхнену Доньку з Золотопілля. Там, де вони єднаються, колись стояв Кройян — місто веселощів і святкувань, де вулиці були з води, а будинки з золота. Тоді річка тече сама довгі версти на південь та схід, аж нарешті до неї підкрадається Сельору — Соромлива Донька, що ховає свою звивисту течію в очереті. Там Матір Ройна сягає такої ширини, що людина у човні на її середині не бачить жодного з берегів. Та ви й самі переконаєтеся, мій малий друже.
«Та побачу ж» — подумав карлик, аж раптом помітив рясиці попереду, за якихось три сажні перед човном. Він саме хотів показати їх Леморі, коли те, що було під водою, спливло і збурило хвилю, яка шалено захилитала усю «Соромливу діву».
То була ще одна черепаха — рогата, неймовірної величини. Її темно-зелений панцир був помережаний брунатними плямами, порослий водяним мохом та чорними річковими мушлями. Черепаха підняла голову та заревла — басовито, переливчасто, гучніше за будь-який чутий Тиріоном бойовий ріг.
— Благословення! — голосно кричала Ізілья, а щоками в неї текли струмки сліз. — Благословення на нас!
Качур щосили тюгукав, та й Молодий Гриф не пас задніх. На чардаку з’явився Хальдон, бажаючи дізнатися причину гармидеру, але запізно — велетенська черепаха вже зникла під водою.
— Чого ви тут галасуєте? — спитав Півмаестер.
— Черепаха, — відповів Тиріон. — Більша за оцей човен.
— То був він! — скрикнув Яндрі. — Річковий Старий!
«А чого ж, — подумав Тиріон, вишкіряючись. — Там, де народжуються королі, завжди стрічаються боги та всілякі дива.»
Давос
«Весела сповитуха» увійшла до Білої Гавані з вечірнім припливом. Її латаним вітрилом з кожним подихом вітру пробігали жваві рясиці. То був старий коч, який навіть замолоду ніхто не хвалив за красу. На носі його було різьблено сміхотливу жінку, що тримала за ногу немовля; і щоки жінки, і сіднички немовляти поцяткувала шашіль. Боки корабля вкривали численні шари непоказної брунатної фарби; вітрила були сірі, побиті довгим ужитком. На такий корабель ніхто б не кинув другий погляд — хіба затим, щоб здивуватися, як це він досі тримається на воді. Втім, у Білій Гавані корабель добре знали — впродовж багатьох років він вірно служив не надто жвавій торгівлі між тутешнім портом і Сестриновим.