— Може, хоч ваші боги зможуть нам допомогти. Попрохайте їх надіслати такий вітер, щоб вимів галери з затоки.
— Я молитимуся і приноситиму жертви. Можливо, боги Гісу почують мене. — Галацца Галаре ковтнула вина, не зводячи очей з Дані. — Шторми буяють не лише ззовні цих мурів, але й усередині. Минулої ночі загинули ще відпущенці — так мені казали.
— Троє. — Слово відізвалося гіркотою в роті. — Боягузи вломилися до ткаль — відпущених з неволі жінок, які нікому не чинили зла, всього лише виробляли пречудові тканини. Подарований ними гобелен висить у мене над ліжком. Сини Гарпії розтрощили їхній верстат, зґвалтували ткаль і врізали їм горлянки.
— Це ми вже чули. І все ж ваша преосяйність знайшли у собі мужність відповісти на свавілля милосердям. Ви не зашкодили жодній шляхетній дитині, яку тримаєте заручником.
— Поки що ні. — Дані дуже заприязнилася до своїх юних вихованців. Хтось із них був сором’язливіший, хтось зухваліший, одні милі та лагідні, інші — похмурі й відлюдькуваті, але жоден не був винен у кривавих злочинах гарпій.
— Якщо я повбиваю моїх джур і чашниць, хто наливатиме мені вино і подаватиме вечерю? — спитала вона, пробуючи жартом розрадити горе.
Але жриця навіть не посміхнулася.
— Голомозий, кажуть, згодував би їх вашим драконам. Смерть за смерть. За кожного вбитого Мідного Звіра він хоче крові дитини.
Дані посовала їжу на тарелі, не насмілюючись навіть поглянути туди, де стояли Гразхар і К’єзза — боялася-бо, що зараз заплаче. «Голомозий має твердіше серце, ніж я.» Вони сварилися про заручників уже з півдесятка разів.
— Сини Гарпії регочуть з нас у своїх пірамідах, — казав Скахаз лишень того ранку. — Який зиск із заручників, коли вам бракує рішучості зітнути їм голови?
У його очах вона була всього лише слабкою жінкою. «Але з мене досить і Хазеї. Який зиск із миру, коли здобувати його доводиться кров’ю малих дітей?»
— Вбивства на вулицях — не їхніх рук справа, — кволо вимовила Дані, звертаючись до Зеленої Грації. — Я не хочу прославити своє царювання різаниною невинних.
— І за це Меєрин має до вас шану та дяку, — відповіла Галацца Галаре. — Ми чули, що астапорського царя-різника вже нема серед живих.
— Його вбили власні вояки, яким він наказав іти на Юнкай. — Слова відгонили гіркою жовчю. — Ще не вистигло його тіло, як царський престол зайняв інший, назвавшись Клеоном Другим. Цей протримався вісім днів, перш ніж йому перетяли горло. Наступним царем проголосив себе його вбивця. Але підбічниця першого Клеона вирішила й собі царювати. Астапорці кличуть їх Цар-Горлоріз та Цариця-Хвойда. Посіпаки обох вінценосців чубляться між собою на вулицях, поки юнкайці з найманцями чатують за мурами.
— Скорботні часи настали. Чи приймуть ваша преосяйність від мене одну пораду?
— Ви знаєте, як я поціновую вашу мудрість.
— То послухайте мене і нарешті одружіться.
— А… — Дані саме цього і чекала.
— Часто я чула від вас, як ви кличете себе юною дівчиною. Справді, на вигляд ви здаєтеся ще дитиною, надто юною та слабкою, щоб самотужки приймати на себе удари долі. Вам потрібен коло вас цар, який зможе полегшити тягар влади.
Дані наштрикнула шматочок ягнятини, відкусила, повільно прожувала.
— Скажіть-но мені, а чи зможе цей цар надути щоки й здмухнути галери Цзаро назад до Карфу? Чи зможе, ляснувши у долоні, зняти облогу з Астапора? Чи вкладе він їжу в роти моїх дітей, чи принесе мир на вулиці?
— А ви самі можете це зробити? — запитала Зелена Грація. — Цар — ще не бог. Але сильна та рішуча людина на престолі здатна вдіяти багато. Коли мій народ дивиться на вас, то бачить завойовницю з-за далеких морів, що прийшла захопити нас і забрати в неволю наших дітей. Цар може все змінити. Цар високого роду, чистої гіскарської крові зуміє примирити місто з вашим правлінням. Інакше, боюся, воно скінчиться так само, як почалося: вогнем і кров’ю.
Дані знову посовала страву по тарелі.
— І кого ж боги Гісу пророкують мені за царя та чоловіка?
— Гіздахра зо’Лорака, — рішуче відповіла Галацца Галаре.
Дані навіть не намагалася удати подив.
— Чому саме Гіздахра? Скахаз теж із високого вельможного роду.
— Скахаз є Кандаком, Гіздахр є Лораком. Хай пробачать мені ваша преосяйність, але не розуміти різниці означає не бути гіскарцем. Часто я чула про вас, що ви — крові Аегона Завойовника, Джаяхаериса Мудрого та Даерона Дракона. Вельможний Гіздахр походить від крові Маздана Могутнього, Хазрака Прекрасного і Цхарака Визволителя.