— Усе закінчилося, адже ви розумієте? Справа розкрита. Учора всі газети в Осло надрукували на перших шпальтах повідомлення про те, що Кліпра вбив посла і його дочку. А ми вціліли, Холе. Газети посилаються на голову поліції Бангкока, котрий сказав, що мотив злочину не з’ясований і що, швидше за все, Кліпра збожеволів. Просто й зовсім незрозуміло. Головне, народ повірив!
— Виходить, скандал все-таки вибухнув?
— І так, і ні. Нам удалося приховати, що все відбулося в мотелі й що це насправді за мотель. І найголовніше — прем’єр-міністр ні до чого. Тепер треба подумати про інші речі. Журналісти вже почали дзвонити сюди, у посольство, і запитувати, чому їм раніше не сказали, що посла вбили.
— І що ви відповідаєте?
— А що я можу відповісти, чорт забирай? Що виникли мовні проблеми, непорозуміння, що поліція Таїланду спершу послала нам неповні відомості, і все таке.
— І вони повірили?
— Ні, звичайно. Але принаймні нам не можуть дорікнути в тому, що ми їх дезінформуємо. У прес-релізі говорилося, що посол знайдений убитим у готельному номері, а це відповідає дійсності. Як ви говорили, Холе, ну, щодо того, де ви знайшли його дочку й Кліпру?
— Я не говорив про це. — Харрі затамував подих. — Послухайте, Торхус, я знайшов у будинку Кліпри порножурнали, котрі доводять, що він був педофілом. Але про це не написано в поліцейських звітах.
— Невже? Зрозуміло, — не здригнувшись, відповів Торхус. — У будь-якому разі вам більше нічого робити в Таїланді, і Мьоллер сказав, що чекає вашого якнайшвидшого повернення додому.
Офіціант приніс гарячий суп із кокосового молока, і Торхус скептично поглянув на свою миску. Його окуляри запотіли.
— Журналісти з «Вердене Ганг» зроблять відмінний знімок, коли ви приземлитеся у Форнебю, — похмуро вимовив він.
— Спробуйте от ці, червоненькі, — показав Харрі.
Розділ 47
Супаваді, за словами Ліз, розкрив убивств більше за всіх у Таїланді. Його головними знаряддями були мікроскоп, трохи скляних пляшечок і лакмусовий папірець. Сидячи перед Харрі, він сяяв як сонце.
— Все вірно, Халлі. У шматочків вапна, які ти нам дав, той же самий колір, що й у вапняного пилу з багажника посольської машини.
Замість «так» або «ні» у відповідь на питання Харрі він відповідав розгорнутими реченнями, щоб уникнути непорозумінь. Причина полягала в тому, що Супаваді мав певні мовні можливості й знав, що в англійській мові з якихось причин іноді вживається подвійне заперечення. Якби Харрі помилково сів не в той автобус у Таїланді й запитав би пасажира:
«Скажіть, а цей автобус у Хуалампхонг не йде?» — то таєць напевно відповів би йому: «Yes», у сенсі: «Так, ти правий, цей автобус туди не йде». Фаранги, які трохи говорять тайською, знають про це, але коли таєць, який знає англійську, відповідає: «No», виникають складності. З досвіду Супаваді, фаранги не розуміють таких речей, тому краще відповідати їм як нерозумним дітям.
— Це вірно, Халлі. Вміст мішка з пилосмока Кліпри теж досить цікавий. У ньому виявилися волокна килимка з машини посла, а також волокна з костюма посла й з піджака Кліпри.
Харрі нетерпляче записував за ним.
— А що з тими двома плівками? Ти послав їх у Сідней?
Супаваді ще більше розплився в усмішці, адже цією частиною роботи він був справді задоволений.
— Ми живемо у двадцятому столітті, інспекторе, ми не посилаємо плівок, адже вони прийдуть тільки через чотири дні. Ми переводимо їх у цифру, і ось вони вже в нас у комп’ютері: залишається тільки послати файли по електронній пошті твоєму експертові-акустику.
— Невже таке можливо? — здивувався Харрі, почасти щоб зробити приємне Супаваді, а почасти упокорюючись перед чудесами техніки. Поруч із диваками, схибленими на комп’ютерах, він завжди відчував себе старим. — І що говорить Хесус Маргес?
— Я сказав йому, що зовсім неможливо визначити, з якого приміщення дзвонить людина, виходячи тільки з даних автовідповідача. Але твій друг мене переконав, він наговорив мені купу всього про частоти, герци та інші речі. Приміром, ти знаєш, що людське вухо за одну мікросекунду може розрізнити мільйон найрізноманітніших звуків? Думаю, він міг би…
— Які висновки, Супаваді?
— Висновок його такий, що голоси на записі належать двом різним особам, але дуже ймовірно, що записані вони в одній і тій же кімнаті.
Харрі відчув, як забилося серце.
— Тепер про м'ясо в морозильнику. Це була свинина?
— Вірно говориш, Халлі. М'ясо з морозильника виявилося свининою.
Супаваді моргнув і щасливо усміхнувся. Харрі зрозумів, що це ще не все.