— І що ще?
— Але кров була не свиняча. Це була кров людини.
— Чия, не знаєш?
— Остаточну відповідь дасть тільки аналіз ДНК за кілька днів, так що зараз можу тобі відповісти із упевненістю лише на дев’яносто відсотків.
Харрі подумав, що, будь у Супаваді в цей момент труба, він би тепер зіграв фанфари.
— Це кров нашого друга Кліпри.
Нарешті Харрі опинився в офісі Єнса.
— Як справи, Єнсе?
— Справи йдуть.
— Ти впевнений?
— Що ти маєш на увазі?
— У тебе голос… — Харрі зам’явся, добираючи слова: — …голос трохи смутний.
— Так. Ні. Все не так просто. Вона втратила всю свою родину, і я…
Він замовк.
— І ти?
— Забудь.
— Та ні, кажи вже, Єнсе.
— Я тільки хотів сказати: якщо я колись і бажав ухилитися від цього шлюбу, то тепер це зовсім неможливо.
— Чому це?
— Господи, так у неї ж більше нікого немає, крім мене, Харрі. Я знаю, що повинен подумати про неї, подбати про неї. Але замість цього я думаю про себе, про те, у що я вляпався. Я, мабуть, погана людина, але все, що сталося, лякає мене до смерті, розумієш?
— Думаю, що так.
— Чорт! Якби йшлося тільки про гроші. У них я ще абияк розбираюся. Але всі ці… — Він замовк, підбираючи слово.
— Почуття? — підказав Харрі.
— Саме так. Лайно, — безрадісно розсміявся він. — Не важливо. Я обіцяв собі, що я хоча б раз у житті зроблю щось не для себе, а для інших. І я хочу, щоб ти був на нашому весіллі й дав мені по шиї, якщо помітиш, що я збираюся злиняти. Хільді потрібно переключитися, ми вже призначили дату. Четверте квітня. Великдень у Бангкоку, як тобі? Хільде трохи заспокоїлася, вже майже кинула пити. Надішлю тобі авіаквиток поштою, Харрі. Пам’ятай, я розраховую на тебе, і тобі цього не уникнути.
— Якщо я кращий кандидат у свідки на весіллі, то навіть не смію запитати про те, як у тебе з колом спілкування, Єнсе.
— Усі, кого я знаю, — це скороминущі знайомства. Подібні історії не розповідають на весіллях, чи не так?
Харрі засміявся:
— Добре, тільки дай мені кілька днів подумати. Але я подзвонив тобі, щоб попросити про одну послугу. Я намагаюся знайти декого із власників «Пхуріделла», а саме фірму з назвою «Еллем Лімітед», однак у реєстрі компаній знайшов тільки адресу абонентської скриньки в Бангкоку й підтвердження сплати статутного капіталу.
— Це, мабуть, зовсім новий власник, я не чув такої назви. Звичайно, я подзвоню, куди треба, й дізнаюся. Я тобі передзвоню.
— Ні, Єнсе. Це строго конфіденційно. Про це знають тільки Ліз, Льокен і я, так що ти не повинен казати про це нікому іншому. У поліції теж про це не знають. Ми втрьох зустрінемося сьогодні ввечері в затишному місці, і буде здорово, якщо ти до цього часу що-небудь дізнаєшся. Я подзвоню тобі звідти, домовилися?
— Гаразд. Звучить дуже серйозно, а я гадав, справу закрито!
— Вона буде закрита сьогодні ввечері.
Оглушливо ревів компресор, вгризаючись у камінь.
— Це ви Джордж Волтерс?! — прокричав Харрі у вухо людині в жовтому захисному шоломі, на яку йому вказали люди в робочих комбінезонах.
Той повернувся до Харрі:
— А хто ви?
Вони стояли на висоті десяти метрів над шосе, по якому повільно рухалися машини. Знову пообідні затори на дорогах.
— Інспектор Холе. Норвезька поліція.
Волтерс згорнув креслення й віддав його одному з людей, що стояли поруч.
— Авжеж! Кліпра?
Він подав знак зупинити буріння, ревіння стихло, і тиша, немов фільтр, лягла на барабанні перетинки.
— Компресорний бур «Ваккер», — сказав Харрі. — Модель «LHV-5».
— Ви в цьому розбираєтеся?
— Я два роки працював улітку на будівництві. Ледь нирки із себе не витрусив цим буром.
Волтерс кивнув. У нього були вицвілі на сонці брови й втомлений вигляд. Зморшки глибоко прорізали обличчя, видаючи середній вік.
Харрі махнув рукою у бік надземки, що пролягала, ніби давньоримський акведук, над кам’яною пустелею будинків і хмарочосів.
— Це і є BERTS, порятунок Бангкока?
— Так, — відповів Волтерс, дивлячись туди, куди показував Харрі. — Ви зараз на ній і стоїте.
Нотки захоплення, що чулися в його голосі, плюс той факт, що сам Волтерс перебував тут, замість того щоб сидіти в кабінеті, свідчили, що начальник «Пхуріделла» віддає перевагу інженерному мистецтву перед веденням бухгалтерських справ. Набагато цікавіше спостерігати, як проект здобуває відчутні форми, ніж займатися доларовим рахунком фірми.
— Мимоволі на думку спадає Китайська стіна, — зазначив Харрі.
— Але тут люди будуть пов’язані одне з одним, а не відгороджені від світу.